Про визнання неправомірним наказу управління СБУ від 20 лютого 2004 року № 48/ДСК - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Хмельницькій області (далі - управління СБУ, СБУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати неправомірним наказ управління СБУ від 20 лютого 2004 року № 48/ДСК, яким йому припинена виплата надбавки в розмірі 30 відсотків, та обчислення вислуги років на пенсію із розрахунку один день служби за півтора дня, також просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області виплатити йому різницю недоплаченого пенсійного забезпечення внаслідок неправильного обчислення вислуги років за період з 1 січня 2004 року по 28 березня 2009 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 1 січня 2004 року він проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю управління СБУ спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю. Зазначив, що згідно з абзацом дев'ятим підпункту "в" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 393) призначення пенсії на пільгових умовах у підрозділах спеціального призначення СБУ визначаються наказом Голови СБУ. Так, наказом Голови СБУ від 22 серпня 1994 року № 0170 (втратив чинність у зв'язку з прийняттям наказу Голови СБУ від 18 жовтня 2006 року № 690/ДСК "Про затвердження переліку посад та умов встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям Служби Безпеки України"; далі - Перелік) передбачено, що пільговий залік вислуги років для призначення пенсій здійснюється військовослужбовцям, які перебували на службі після набрання чинності постановою № 393 (393-92-п) протягом всього часу проходження служби на відповідних посадах, а посада, яку обіймав позивач, була внесена до Переліку згідно зі змінами від 28 березня 2009 року.

Суди розглядали справу неодноразово.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 12 травня 2011 року позовні вимоги в частині скасування наказу управління СБУ від 20 лютого 2004 року № 48/ДСК залишив без розгляду та постановою від 12 травня 2011 року відмовив у задоволенні позову.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 4 жовтня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 березня 2014 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для пільгового зарахування вислуги років за період з 1 січня 2004 року по 28 березня 2009 року, оскільки посаду, яку обіймав позивач, внесено до відповідного переліку лише з 28 березня 2009 року згідно з наказом від 25 лютого 2009 року № 102/ДСК про внесення змін до Переліку.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпункту "в" пункту 3 постанови № 393 (393-92-п) , просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2014 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року (К/9991/42920/12), у якій касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для пільгового обчислення вислуги років працівника органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до постанови № 393 (393-92-п) , оскільки посади, які він обіймав, було внесено до Переліку посад працівників підрозділів карного розшуку, органів внутрішніх справ (z0795-08) , затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2008 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.