ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2007
№ К-11062/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Брайка А.I., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача - Горулько А.О. та
відповідача Бобченко А.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
12.05.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.07.2005 по справі № 23/94
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криворізький
завод "Універсал"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 16.03.2005 № 0000242140/0 в частині
визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток
підприємства в сумі 8 712,18 грн. (в т. ч. 5 808,12 грн. -
основний платіж та 2 904,06 грн. - штрафні санкції).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
12.05.2005, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 20.07.2005 по справі №
23/94 - позов задоволено повністю.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване
податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за
результатами планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства України позивача за період
з 01.01.2002 по 30.09.2004, про що складений Акт від 14.03.2005 №
17-13-32-210/01234929 про порушення пп. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки до складу амортизаційних відрахувань
включено амортизацію об'єктів невиробничого призначення (об'єкт
цивільної оборони, автомагнітола), які знаходяться на балансі
підприємства. I за що було визначено податкове зобов'язання з
податку на прибуток у сумі 36 108 грн., у тому числі: 24 072
грн. - основний платіж та 12 036 грн. - штрафні (фінансові)
санкції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що об'єкт
цивільної оборони є обов'язковим об'єктом для забезпечення
індивідуального і колективного захисту працівників
підприємства-позивача; при звичайних умовах вказаний об'єкт
використовується як склад для зберігання індивідуальних засобів з
цивільної оборони та клас для підготовки працівників заводу,
тобто, являється виробничим об'єктом, який використовується у
господарській діяльності підприємства-позивача, внаслідок чого,
амортизація об'єкту цивільної оборони правомірно відноситься
підприємством до складу амортизаційних відрахувань.
Тобто як встановлено - об'єкт цивільної оборони, який
зазначений в акті перевірки, являється складовою частиною
адміністративно-побутового корпусу (підвал) підприємства і окремо
обліковується в бухгалтерському обліку підприємства. Створений
позивачем на виконання вимог Закону "Про цивільну оборону України"
( 2974-12 ) (2974-12)
об'єкт цивільної оборони відповідно до паспорту -
сховище № 91 знаходиться в підвалі адміністративно-побутового
корпусу позивача. В п. 5 паспорту сховища зазначається, що сховище
в мирний час використовується як склад і клас цивільної оборони.
Тобто, використовується господарській діяльності як виробничий
об'єкт для колективного захисту свої працівників та для
забезпечення їх готовності до практичних дій у разі надзвичайних
ситуацій.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського
суду підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції
пришла також до висновку про правомірне задоволення позову.
Не погодившись із рішенням Господарського суду
Дніпропетровської області від 12.05.2005 та ухвалою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005
по справі № 23/94 відповідач (далі - СДПI) подав касаційну скаргу,
в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення,
яким в задоволенні позову відмовити у зв'язку із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скарга обгрунтовано тим, що судами невірно застосовані
положення п.1.32 ст. 1, пп. 8.1.4, 8.1.2 п.1 ст. 8 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 13
Закону України "Про Цивільну оборону України" ( 2974-12 ) (2974-12)
.
Відповідно не враховано, що під терміном "невиробничі фонди" слід
розуміти капітальні активи, які не використовуються у
господарській діяльності платника податку. I оскільки до таких
невиробничих фондів відносяться, у тому числі, капітальні активи
(або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення
групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті,
включаючи орендовані, тому з метою оподаткування та в
бухгалтерському обліку, об'єкт ЦО з іншими
адміністративно-побутовими спорудами розцінюється не як єдиний
основний засіб групи 1 (капітальний актив), а окремо.
Тому на думку скаржника, об'єкт цивільної оборони є окремим
основним фондом групи 1 - структурним елементом будівлі
адміністративно-побутового корпусу позивача і його необхідно
оцінювати відокремлено від адміністративно-побутового корпусу як
невиробничий фонд, який не використовується у господарській
діяльності платника податку.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому просив
касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без
змін. В судовому засіданні свої обгрунтування підтримав повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, та пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу ст. 8 Закону України від 03.02.1993 № 2974 "Про
цивільну оборону України" ( 2974-12 ) (2974-12)
- керівництво підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності і
підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами
індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення
евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує
інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні
та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених
законодавством.
Тобто, як вірно визначено судами - система цивільної оборони
(ЦО) створюється державою з метою захисту населення від
небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного,
екологічного, природного та воєнного характеру, порядок створення,
утримання та забезпечення якої регламентуються Законом України
"Про цивільну оборону України" ( 2974-12 ) (2974-12)
.
Фінансування заходів з цивільної оборони здійснюється за
рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і
підпорядкування згідно з законодавством України (ст. 13
зазначеного Закону).
Розглядаючи зазначений спір, необхідно враховувати, що
відповідно до пп. 8.1.4 ст. 8 Закону України від 28.12.1994
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334 (зі змінами) "Про оподаткування прибутку
підприємтсва" - не підлягають амортизації та провадяться за
рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання,
ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення
невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід
розуміти капітальні активи, які не використовуються у
господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих
фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні
компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів
згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.
На противагу заперечень скаржника, суд касаційної інстанції
повністю погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про
те, що об'єкт ЦО є обов'язковим об'єктом для забезпечення
індивідуального і колективного захисту працівників
підприємства-позивача, а за звичайних ситуацій використовується
підприємством і як склад для зберігання індивідуальних засобів з
цивільної оборони та підготовчий клас,
А оскільки вказаний об'єкт належить розцінювати як виробничий
об'єкт, який використовується у господарській діяльності
підприємства-позивача і який не підпадає під визначення терміну
"невиробничі фонди", тому факт окремого відображення об'єкту
бухгалтерському обліку не свідчить про віднесення цього об'єкта до
невиробничого фонду, тобто, такого, який не використовується в
господарській діяльності позивача.
Таким чином важливим є те, що судами підставно застосовано п.
8.2.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємтсва" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки вказаний об'єкт ЦО
відноситься до групи 1 основних фондів - будівлі, споруди, їх
структурні компоненти, витрати на які підлягають амортизації.
Відповідно, оскільки фактичні обставини справи, які
встановлені судами також свідчать про те, що позивачем правомірно
віднесено до складу амортизаційних відрахувань амортизацію
основних фондів, тому судами вірно визначено про відсутність
порушення пп. 8.1.2 та п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємтсва" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. I як наслідок
податкове повідомлення-рішення від 16.03.2005 № 0000242140/0 було
визнане недійсним, так як законно встановлено, що донарахування
податку на прибуток здійснено відповідачем безпідставно.
Суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням своєї
позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли
вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права. Тому рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2005 та
ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.07.2005 по справі № 23/94 належним чином мотивовані і за своїм
змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не
підлягають скасуванню.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного
комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
12.05.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.07.2005 по справі № 23/94 залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
А.I. Брайко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров