ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Матолича С.В.
Харченка В.В.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі на постанову господарського суду АР
Крим від 02 - 28 лютого 2006 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25 травня 2006 року у справі
за позовом підприємства "Славутич" до Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним податково
повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2004 року підприємство "Славутич" звернулось до суду
з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про
визнання недійсним податково повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду АР Крим від 02 - 28 лютого
2006 року, залишеною без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25 травня 2006 року позовні
вимоги підприємства "Славутич" задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова
інспекція у м. Сімферополі звернулася до Вищого адміністративного
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову господарського суду АР Крим від 02 - 28 лютого 2006 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25 травня 2006 року та постановити нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення
правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту податку
на додану вартість за квітень 2002 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що рішеннями Оболонського районного
суду міста Києва від 06.05.2004 року про визнання недійсними
засновницьких документів та свідоцтва платника податку на додану
вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
Алеста-ЛТД" не набрало законної сили.
Згідно листа Оболонського районного суду міста Києва від
06.05.2006 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва
від 01.06.2005 року у справі №2-2671/2004 у зв'язку з
нововиявленими обставинами рішення від 06.05.2004 року -
скасовано. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від
08.07.2005 року у справі №2-3257/2005 в позові Державної
податкової інспекції в Оболонському Районі міста Києва до
товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Алеста-ЛТД",
ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім Київського картонного - паперового
комбінату", приватний нотаріус округу ОСОБА_3 про визнання
недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку па
додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
Алеста-ЛТД" -відмовлено. Рішення у даній справі набрало законної
сили 09.08.2005 року.
Згідно листа Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва №3020/9/10-008 від 06.05.2006 року товариство з
обмеженою відповідальністю "Фірма Алеста-ЛТД" знаходиться па
обліку в Державній податковій інспекції Оболонського району м.
Києва з 22.03.1995 року.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма
Алеста-ЛТД" є суб'єктом підприємницької діяльності та
зареєстровано у встановленому законом порядку як платника податку
на додану вартість.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку,
що у господарських операціях з позивачем на стороні продавця діяла
особа, яка мала право підписання документів податкової звітності.
Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума
податку на додану вартість по накладним №РН-0000176 від 30.04.2002
року, №РI 1-0000196 від 07.06.2002 року, №РП-0000198вIд 10.06.2002
року відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника
податку -продавця, а тому надані позивачем на обгрунтування
позовних вимог податкові накладні, видані від імені товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма Алеста-ЛТД", є підтвердженням
права на податковий кредит та відповідають вимогам пункту 7.2
статті 7 Закону України "I Iро податок на додану вартість".
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платник податків у порядку,
передбаченому статтею 9 вказаного Закону, а відповідно до
підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна
складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у
двох примірниках. При цьому оригінал податкової накладної
передається покупцю, а копія залишається у продавця товарів
(робот, послуг).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податковий кредит - це сума,
на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фонді її чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.4.5 цієї ж норми не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними.
Вимоги до змісту податкової накладної, що надасться покупцю
платником податку - продавцем встановлено підпунктом 7.2.1
вищеназваного Закону. Порядок заповнення податкової накладної
затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від
30.05.1997 року № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
.
Відповідно до пункту 5 зазначеного вище порядку, податкова
накладна вважається недійсною у випадку заповнення її особою, яка
не зареєстрована в якості платника податку.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій
відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то
вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в
касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі залишити без задоволення, а постанову господарського
суду АР Крим від 02 - 28 лютого 2006 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня
2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з для проголошення і оскарженню
не підлягає.
З оригіналом згідно
Судді(підписи)
Суддя Вищого адміністративного суду
України В.В. Харченко