ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів - Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I..
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1до
Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2003 року ПП ОСОБА_1. звернулась до
господарського суду із вказаним позовом.
В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що ДПI у
Горохівському районі Волинської області, правонаступницею якої є
Володимир-Волинська ОДПI, проведена комплексна документальна
перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП
ОСОБА_1 за період з 30.03.2001 року по 30.06.2003 року, за
результатами якої складено акт від 19.09.2003 року.
Цим актом зафіксовано, що позивачкою в порушення п.п.7.2.1
п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану
вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі -
Закон №168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) збільшено суму податкових
зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 11349
грн., в тому числі за періоди: грудень 2001 року - 1359 грн.,
лютий 2002 року - 2879 грн., березень 2003 року - 828 грн.,
квітень 2002 року - 1213 грн., травень 2002 року - 444 грн.,
липень 2002 року - 1085 грн., серпень 2002 року - 1667 грн.,
вересень 2002 року - 607 грн., жовтень 2002 року - 579 грн.,
перший квартал 2003 року - 107 грн., другий квартал 2003 року -
581 грн.
Вказані порушення полягали у здійсненні розрахунків з
фіктивними фірмами ПП "Техноаеро" та ПФ "Корел".
На підставі вказаного акту перевірки ДПI в Горохівському
районі Волинської області прийняла податкове повідомлення-рішення
№0000731700/0 від 24.09.2003 року, ПП ОСОБА_1. визначено суму
податкового зобов'язання по податку на додану вартість із
вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 17023,50грн.,
з яких 11349 грн. - основний платіж, 5674, 50 грн. - штрафні
(фінансові) санкції.
Позивачка вважала це повідомлення-рішення необгрунтованим,
оскільки взаємовідносини між нею та ПП "Техноаеро" і ПФ "Корел"
відбувались на підставі договорів купівлі-продажу, в яких вона
виступала як добросовісний набувач, документи, що дають право на
включення до податкового кредиту зазначених витрат по сплаті
податку на додану вартість, були нею пред'явлені відповідачу. Крім
того, вказувала, що оскільки її контрагенти ПП "Техноаеро" і ПФ
"Корел" за даними податкової інспекції є фіктивними фірмами, то
відповідач мав у відповідності із Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
списати цей борг як
безнадійний.
Посилаючись на вказані обставини, ПП ОСОБА_1. просила
скасувати податкове повідомлення-рішення ДПI в Горохівському
районі Волинської області №0000731700/0 від 24.09.2003 року.
Постановою господарського суду Волинської області від 14
листопада 2005 року у задоволенні позову ПП ОСОБА_1. відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30 січня 2006 року це рішення скасовано та постановлено нове, яким
позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Горохівському районі №0000731700/0 від 24.09.2003 року в частині
визначення ПП ОСОБА_1. 2039,04 грн. податку на прибуток, в тому
числі основного боргу 1359,36 грн., 679,68 грн. штрафних санкцій.
В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі ПП ОСОБА_1., посилаючись на порушення
судами норм матеріального і процесуального права, просить
скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та
постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Володимир-Волинська ОДПI також подала касаційну скаргу, в
якій просить змінити постанову апеляційного суду, відмовивши ПП
ОСОБА_1. у задоволенні позову та залишити без змін рішення суду
першої інстанції.
При цьому податкова інспекція посилається на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не
підлягають з наступних підстав.
Скасовуючи постанову місцевого господарського суду та
частково задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов правильного
висновку щодо неврахування судом першої інстанції того факту, що
на час здійснення позивачкою господарських операцій із ПФ "Корел",
остання була зареєстрована як платник податку на додану вартість і
мала право виписувати податкову накладну.
Згідно ж із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що
до складу податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджуються податковими
накладними оформленими відповідно до вимог цього Закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав
підставним віднесення ППОСОБА_1 до податкового кредиту сум податку
на додану вартість за податковою накладною, виписаною ПФ "Корел".
В той же час апеляційний суд з урахуванням наведених правових
норм правильно погодився із висновком місцевого господарського
суду щодо неправомірності віднесення позивачкою до складу
податкового кредиту сум податку за податковими накладними,
виписаними ПП "Техноаеро", оскільки судами було встановлено, що
дане підприємство у період з 2002 по 2003 роки на податковому
обліку не перебувало, виписані ним податкові накладні не містять
всіх обов'язкових реквізитів.
За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно
відмовив ПП ОСОБА_1. у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи
касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не
спростовують, при ухваленні оскаржуваного судового рішення ним не
було допущено порушень матеріального та процесуального права.
За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо відсутні підстави для скасування судового
рішення, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і
залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1та
Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 30 січня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :