ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Голубєвої Г.К., Cергейчука О.А., Рибченка А.О.,
Чумаченко Т.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
26.04.2006 р.
у справі № 46/27-А господарського суду міста Києва
за позовом акціонерного товариства закритого типу Страхової
компанії "Синдек"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання нечинними податкових вимог
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Києва від 13.02.2006 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 26.04.2006 р., позов задоволено: скасовано першу
податкову вимогу ДПI у Печерському районі м. Києва від
03.11.2005р. № 1/6846 та другу податкову вимогу цієї ж податкової
інспекції від 09.12.2005р. № 2/6846 про сплату АТЗТ Страховою
компанією "Синдек" зазначеної в кожній із податкових вимог суми
податкового боргу, а саме: 2 559,00 грн. за платежем з податку на
додану вартість та 9 947,80 грн. за платежем з податку на прибуток
страхових організацій, 3 565,00 грн. - за платежем з податку на
додану вартість, 88,40 грн. - за платежем з комунального податку,
10,92 грн. - за платежем зі збору за забруднення навколишнього
природного середовища відповідно.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
вмотивовані посиланням на встановлений в судовому процесі факт
виконання позивачем своїх зобов'язань зі сплати станом на
09.12.2005р. податку на прибуток страхових організацій в сумі 9
947,80 грн., податку на додану вартість в сумі 3 565,00 грн.,
88,40 грн. комунального податку та 10,92 грн. збору за забруднення
навколишнього природного середовища за податковими зобов'язаннями,
самостійно узгодженими платником податків в податковій декларації
з податку на додану вартість за вересень 2005 року, в податковій
декларації з податку на доходи /прибуток/ страхових організацій за
III квартал 2005 року, в податковому розрахунку комунального
податку за жовтень 2005 року, в податковому розрахунку збору за
забруднення навколишнього природного середовища за III квартал
2005 року.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по
справі судові рішення та направити справу на новий розгляд суду
першої інстанції, вважаючи, що судами попередніх інстанцій невірно
встановлені обставини справи щодо сплати АТЗТ Страховою компанією
"Синдек" сум податкових зобов'язань, визначених спірними
податковими вимогами сумами податкового боргу позивача.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлений факт перерахування позивачем платіжними
дорученнями від 30 вересня 2005р. № 787, від 7 жовтня 2005 року №
796, від 18 жовтня 2005 року № № 803, 804, 810 комунального
податку в сумі 18,70 грн., податку на додану вартість в сумі 2
559,00 грн., податку на прибуток в сумі 10 400,00 грн., збору за
забруднення навколишнього природного середовища в сумі 14,80 грн.,
комунального податку в сумі 20,40 грн. відповідно, стосовно яких
відповідачем пред'явлені податкові вимоги. Наведені платіжні
доручення були передані позивачем на виконання АКБ
"Iнтерконтинентбанк", що підтверджено вхідним штампом банка,
довідкою банку від 03.02.2006р. № 10.1-16/342, однак, банк кошти
до бюджету не перерахував.
Дана обставина мала місце до того, як Національним банком
України була прийнята постанова від 03.04.2006р. про відкликання
банківської ліцензії АКБ "Iнтерконтинентбанк", призначено
ліквідатора та офіційно оголошено про початок ліквідаційної
процедури банку.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно преамбули вказаного Закону цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 цього ж
Закону за порушення строків зарахування податків, зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів,
встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню
за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах,
встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового
платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим
Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення
податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного
цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових
платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або
неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних
цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося
неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету
або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування
податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до
нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або
пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до
бюджетів та державних цільових фондів.
Згідно підпункту 16.3.1 пункту 16.3 зазначеної статті
нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття
банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на
сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми
податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену
частку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про
те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних
цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником
податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк
є виною банку, крім випадку, передбаченого підпунктом 16.5.3
пункту 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків
зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини
банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання
Національним банком України економічних нормативів такого банку,
що призводить до браку вільного залишку коштів на такому
кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у
майбутньому банк або його правонаступники відновлюють
платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів
(обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого
відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів
(обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку
розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення
щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк,
встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у
відповідній податковій звітності.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального права та повноту встановлення
обставин справи, на порушення якої посилалася ДПI у Печерському
районі м. Києва в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції з
наведених вище підстав дійшов висновку, що обставини справи
встановлені судами повно і правильно, а їх юридична оцінка
відповідає чинному на момент виникнення спірного правовідношення
законодавства, у зв'язку з чим постановлені у справі судові
рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з
дотриманням вимог частини 1 та 2 статті 159 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
щодо їх законності та обгрунтованості.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Голубєва Г.К.
Сергейчук О.А.
Рибченко А.О.
Чумаченко Т.А.