ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Харченка В.В.
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Васильченко Н.В., Матолича
С.В.
при секретарі: Кулеша А.О.
за участю представника позивача - Заверухи I.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою закритого акціонерного товариства
"Севастопольський Будпроект" на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року, у справі
№ 20-11/135-4/162-11/235 за позовом ЗАТ "Севастопольський
Будпроект" до Фонду комунального майна Севастопольської міської
ради, Державного комунального підприємства "Бюро технічної
інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна",
третя особа - ОСОБА_1, на неправомірні дії суб'єктів владних
повноважень, -
ВСТАНОВИЛА:
ЗАТ "Севастопольський Будпроект" звернулось до суду з
адміністративним позовом до Фонду комунального майна
Севастопольської міської Ради, ДКП "Бюро технічної інвентаризації
та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна у м.
Севастополі", третя особа - ОСОБА_1., в якому позивач з
урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними
дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по
направленню вимоги в БТI про зміну нумерації квартир; визнати
недійсними дії БТI по внесення змін до інвентаризаційної справи
відносно нумерації квартир № 2 та № 5 житлового будинку АДРЕСА_1,
зобов'язати ДКП "Бюро технічної інвентаризації і державної
реєстрації об'єктів нерухомого майна у м. Севастополі" привести
інвентаризаційну документацію в стан, який існував до 30.03.2006р.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до
договору міни, який укладений між ЗАТ "Севастопольський Будпроект"
та Севастопольським виконавчим комітетом міської ради від
11.09.95р. та акту прийому - передачі майна від 23.10.95р., у
власність ЗАТ "Севастопольський Будпроект" була передана квартира
№ 5 загальною площею 47,43 кв. м., яка знаходиться на першому
поверсі житлового будинку № АДРЕСА_1, в обмін на передану
позивачем Севастопольському виконавчому комітету міської ради
квартиру № 2 в будинку АДРЕСА_2. До укладення договору міни від
11.09.05 квартира № 5 на першому поверсі житлового будинку №
АДРЕСА_1знаходилась в оренді ЗАТ "Севастопольський Будпроект", а в
квартирі № 2, яка розташована на другому поверсі житлового будинку
№ АДРЕСА_1, з 1977 року мешкала сім'я учасника війни ОСОБА_2.
Постановою господарського суду м. Севастополя від 01
листопада 2006 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19 грудня 2006 року рішення суду I інстанції скасовано, а в
задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня
2006 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції
норм процесуального та матеріального права, та залишити в силі
постанову господарського суду м. Севастополя від 01 листопада 2006
року як обгрунтовану та законну.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів
щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом.
Отже, в розумінні ст.3 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
дана справа відноситься до адміністративної
юрисдикції та підсудна Вищому адміністративному суду України, як
суду касаційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що між
Севастопольським виконавчим комітетом міської ради народних
депутатів та ЗАТ "Севастопольський Будпроект" було укладено
договір міни 11 вересня 1995 року, який зареєстровано в Реєстрі
комунальної власності (т.1, а.с.9), відповідно до якого
Севастопольський виконавчий комітет передав ЗАТ "Севастопольський
Будпроект" у власність квартиру № 5 в будинку № АДРЕСА_1,
загальною площею 47,43 кв. м. (жилою - 28,5 кв.м.), балансовою
вартістю 232млн.342тис.крб., а ЗАТ "Севастопольський Будпроект" в
обмін передав в комунальну власність міста двохкімнатну квартиру №
2 в будинку № АДРЕСА_2 загальною площею 63,2 кв.м. (жилою площею -
29,26 кв.м.) балансовою вартістю 350 млн.крб.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.334 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003р. (та п.9 Прикінцевих та Перехідних
положень цього Кодексу) право власності у набувача майна за
договором виникає з моменту передання майна, та з моменту
державної реєстрації права власності.
На підставі укладеного між Севастопольським виконавчим
комітетом міської ради народних депутатів та ЗАТ "Севастопольський
Будпроект" вищеназваного договору міни від 11.09.1995 р.
Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4 м. Севастополя згідно
акту прийому-передачі від 23.10.1995р. (т.I, а.с.11) передало ЗАТ
"Севастопольський Будпроект" двокімнатну квартиру № 5 на першому
поверсі будинку № АДРЕСА_1.
Бюро технічної інвентаризації м. Севастополя на підставі
вищезазначених договору міни та акту прийому-передачі вчинило
реєстраційний напис на правовстановлюючому документі про право
власності за ЗАТ "Севастопольський Будпроект" на квартиру №5, по
вул. АДРЕСА_1, який записаний в Реєстрову книгу № вед 8,арк..60 за
№1585 від 20 березня 1997 року.
Як зазначено в листі ДКП "Бюро технічної інвентаризації та
державної реєстрації об'єктів нерухомого майна у м. Севастополі"
(т.I, а.с.13) право власності на квартиру № 5 по
АДРЕСА_1зареєстровано за ЗАТ "Севастопольський Будпроект",
відповідно до договору міни від 11.09.1995р., укладеного між ЗАТ
"Севастопольський Будпроект" та Севастопольським виконавчим
комітетом міської ради народних депутатів та акту
прийому-передачі. Квартира №2 знаходиться на другому поверсі, а
квартира №5 на першому поверсі жилого будинку.
Судом першої інстанції встановлено, що до укладення договору
міни від 11.09.05 спірна квартира № 5 на першому поверсі житлового
будинку № АДРЕСА_1знаходилась в оренді ЗАТ "Севастопольський
Будпроект", а в квартирі № 2, яка розташована на другому поверсі
житлового будинку № АДРЕСА_1, з 1977 року мешкала сім'я учасника
війни ОСОБА_2. Зазначені обставини ніким зі сторін не оспорюються.
Враховуючи положення гл.21 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року (який діяв на момент виникнення спірних
правовідносин), за договором міни між сторонами проводиться обмін
одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні,
вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем
майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються відповідно
правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з
змісту відносин сторін.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення статті
ст.204 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, у відповідності до
якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не
встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що договір міни від
11.09.1995р. не визнавався у встановленому законом порядку
недійсним, тобто, ніким не змінений і не скасований.
Відповідно до ч.5, ст.4 Закону України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"
( 1952-15 ) (1952-15)
право власності та інші речові права на нерухоме
майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до
набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до вищеназваного Закону реєстрація речових прав на
нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення
правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника
(володільця) нерухомого майна.
Однак, всупереч вимогам вищеназваного Закону Фонд
комунального майна Севастопольської міської ради направив на
адресу ДКП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації
об'єктів нерухомого майна у м. Севастополі" лист від 30 березня
2006року за №09-34/28 (т.I, а.с.7) із вказівкою привести нумерацію
квартир вказаного житлового буднику у відповідність даним
первісної інвентаризації.
На підставі вищеназваного листа Фонду комунального майна
Севастопольської міської ради, без наявності відповідного рішення
суду про визнання недійсним договору міни від 11.09.1995 року, чи
заяви власника спірної квартири №5 про зміну власника та видачу
відповідних документів, чи інших правовстановлюючих документів,
Державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та
державної реєстрації об'єктів нерухомого майна у м. Севастополі"
внесло зміни до інвентарної справи відносно нумерації квартир № 2
та № 5 житлового будника № АДРЕСА_1, змінивши, зокрема нумерацію
спірної квартири із № 5(п'ять) на №2(два).
При цьому ДКП "Бюро технічної інвентаризації та державної
реєстрації об'єктів нерухомого майна у м. Севастополі" листом від
11.04.2006р. за №1971 повідомило Фонд комунального майна
Севастопольської міської ради пр о виконання їхньої вказівки про
зміну нумерації спірної квартири, тобто про позбавлення позивача
права власності,, після чого Фонд комунального майна
Севастопольської міської ради видав гр. ОСОБА_3. та гр. ОСОБА_4.
свідоцтво про право власності на житло від 23 травня 2006року на
перейменовану БТI по вказівці самого Фонду квартиру № 2 (загальною
площею 47,35 кв.м.) в житловому буднику № АДРЕСА_1, яка до
перейменування значилася в БТI під №5 та власником якої згідно
реєстраційних документів із вересня 1995 року значився позивач.
Таким чином, після внесення змін ДКП "Бюро технічної
інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна у
м. Севастополі" до Iнвентарної справи, право власності ЗАТ
"Севастопольський Будпроект" та право власності гр.гр. ОСОБА_3.,
ОСОБА_4. було зареєстровано на одну квартиру загальною площею
47,43 кв. м., що призвело до порушення прав позивача.
Відповідно до ст.11 Iнструкції "Про порядок проведення
технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої
наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової
політики України від 24 травня 2001 року N 127 ( z0582-01 ) (z0582-01)
,
визначено порядок внесення поточних змін до інвентаризаційних
документів та зазначено, що у разі виявлення змін щодо складу,
технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної
інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні
виправлення та доповнення.
Статтею 2 Методичних рекомендацій з питань технічної
інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом
Держжитлокомунгоспу України №146 ( v0146508-03 ) (v0146508-03)
від 05.09.2003
року передбачено, що технічній інвентаризації підлягаються об'єкти
завершені та не завершені будівництвом. Пунктом 8.2. ст.8 цих
рекомендацій встановлено, що підставою для проведення поточної
інвентаризації є зміна власника, а пунктом 8.3. передбачено, що
поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи виконуються відповідно
до заяв власників нерухомого майна у зв'язку з видачею довідок для
продажу, дарування чи іншого виду відчуження їх домоволодінь і
здійснюються у присутності власника та завершуються його підписом
в абрисі та ескізі.
Отже, згідно нормативно-правових актів до повноважень Фонду
комунального майна Севастопольської міської ради не входить
надання рекомендацій та вказівок ДКП "Бюро технічної
інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна"
щодо оформлення інвентаризаційних справ, а БТI не вправі без згоди
власника вносити зміни до інвентаризаційних справ, а власником є
особа, яка набула право власності на нерухоме майно на підставах,
що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини і
дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно
застосував норми матеріального та процесуального права, та дійшов
вірного висновку, що Фонд комунального майна Севастопольської
міської ради видаючи БТI незаконну вказівку вийшов за межі своїх
повноважень, встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Законом України "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та
іншими нормативно-правовими актами, а БТI виконуючи таку вказівку
Фонду порушив Закон України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
та інші
нормативно-правові акти, які регулюють його діяльність, тому
позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим апеляційний суд скасував правильне по суті
рішення суду першої інстанції, та ухвалив нове рішення про відмову
у позові, яке не відповідає нормам матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини.
Згідно ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду
апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої
інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або
змінене помилково..
Оскільки апеляційний господарський суд під час розгляду
справи неправильно застосував норми матеріального права, що
регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір
відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена
обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування
ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в
силі рішення суду першої інстанції
Керуючись ст.ст.221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Севастопольський Будпроект" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19 грудня 2006 року - скасувати.
Постанову господарського суду м. Севастополя від 01 листопада
2006 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: