ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"04" вересня 2007 р. Справа № 13/75 к/с № К-12179/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Рибченка А.О.
Чумаченко Т.А.
Штульмана I.В.
при секретарі судових засідань: Ликовій В.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Херсоні
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 01.06.2004 року
та рішення Господарського суду Херсонської області від
16.03.2004 року
по справі №13/75
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель
ЛТД"
до 1) Державної податкової інспекції у м. Херсоні,
2) Управління державного казначейства в Херсонській області
про стягнення 1 059 619 грн. ПДВ, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Модель ЛТД" звернулось до Господарського суду Херсонської області
з позовною заявою до ДПI у м. Херсоні та Управління Державного
казначейства України у Херсонській області про стягнення з
державного бюджету 1.059.619,00грн. податку на додану вартість за
поданою декларацією за липень 2003року.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
16.03.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 01.06.2004 року, позов
задоволено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,
що позивачем вжито всіх необхідних і достатніх заходів для
отримання експортного відшкодування. Позивач згідно вимог Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
надав до
Державної податкової інспекції у м. Херсоні відповідну декларацію,
розрахунок експортного відшкодування з вантажними митними
деклараціями. Посилання відповідача 1 на статтю 12 Закону України
"Про державний бюджет України на 2004рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
не прийнято
судами до уваги, оскільки цією статтею передбачено лише спосіб
безпосереднього відшкодування ПДВ, та він не впливає на наявність
самого права судового захисту порушених прав у зв'язку з їх
порушенням.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні
просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.06.2004 року у справі №8/206-05.
Вважає, що судами неправильно застосовані до спірних правовідносин
норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Рішеннями судів попередніх інстанцій встановлено, що
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ТОВ "Модель ЛТД" є платником податку на
додану вартість і за результатами фінансово-господарської
діяльності подає до податкового органу податкову звітність за
встановленою формою. Під час своєї господарської діяльності
позивач здійснював операції по експорту продукції, про що
відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за
липень 2003року, яку своєчасно направив до ДПI у м. Херсоні.
Згідно декларації з податку на додану вартість за липень
2003року, а також додатку до декларації - розрахунку експертного
відшкодування за вказаний місяць - відшкодуванню з бюджету по
експортним операціям підлягає - 1.063.044,00грн.
З метою оцінки правильності відображення суми ПДВ, заявленої
позивачем до відшкодування в декларації, ДПI у м. Херсоні
проведена відповідна перевірка, під час якої порушень діючого
законодавства з боку позивача не встановлено, що вбачається з акту
перевірки від 25.09.2003р. № 2612/23-2/23/404/24120464. При цьому
підтверджено про необхідність відшкодування з державного бюджету
сплаченого позивачем податку на додану вартість.
За обліковими даними позивача станом на день звернення до
суду з позовом, невідшкодована сума податку на додану вартість
складає 1.059.619,00грн.
Стягнення з державного бюджету 1.059.619,00грн. податку на
додану вартість було предметом судового позову.
Статтею 69 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,
що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у
справі, та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі
пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань
свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази
суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може
запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові
докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з
власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення повинно
бути законним і обгрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно
до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій
вказаним вимогам не відповідають.
За змістом пп. 7.7.3. Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закону), у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 статті 6 Закону податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником
податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Відповідно до п. 8.1. Закону, платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
В матеріалах справи відсутні необхідні для встановлення факту
сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) копій платіжних
доручень, завірених банком, про перерахування платником податку
коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг). Також відсутні копії контрактів та
договорів про здійснення господарських операцій, інших документів,
що унеможливлює зробити висновок про виконання позивачем вище
наведених норм Закону.
За таких обставин судами попередніх інстанцій зроблені
передчасні висновки, що позивачем вжито всіх необхідних і
достатніх заходів для отримання експортного відшкодування.
Зазначені обставини мають важливе значення для правильного
вирішення справи, оскільки прямо вливають на встановлення
відсутності чи наявності факту виникнення права на бюджетне
відшкодування заявленої до відшкодування позивачем суми з податку
на додану вартість.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може
бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
01.06.2004 року та рішення Господарського суду Херсонської області
від 16.03.2004 року по справі №13/75 скасувати.
Справу № 13/75 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Чумаченко Т.А.
підпис
Штульман I.В.