ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2007 р. № К-11289/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Гончар Л.Я.
Маринчак Н.Є.
Фадєєвої Н.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.07.2005 р.
та рішення господарського суду Дніпропетровської області від
06.06.2005 р.
у справі № 17/101 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційного підприємства "Iнтермет"
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
06.06.2005 р. у справі № 17/101, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2005
р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційного підприємства "Iнтермет" (далі в тексті -
ТОВ ВКП "Iнтермет") задоволено повністю. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПI у Кіровському районі м.
Дніпропетровська № 0011221501/1/847/10/15-127 від 24.01.2005 р.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
обгрунтовані тим, що саме з вини податкової інспекції порушено
граничні терміни сплати податку на прибуток, оскільки ДПI у
Кіровському районі м. Дніпропетровська своєчасно не здійснила
відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування в
рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх
інстанцій, ДПI у Кіровському районі м. Дніпропетровська оскаржила
їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Посилаючись на порушення судами ч. 2 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 5.3.1
п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, скаржник просить скасувати рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 06.06.2005 р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2005
р. і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши
правильність застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких
підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне.
ДПI у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено
перевірку своєчасності сплати податку на прибуток ТОВ ВКП
"Iнтермет" за січень 2003 р., перший квартал 2003р., перше
півріччя 2003 р., за результатами якої складено акт від 11.11.2004
р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0011221501/0/18669/10/15-131,
яким ТОВ ВКП "Iнтермет" за затримку на 91 календарний день
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання
в розмірі 1494,14 грн. були нараховані штрафні (фінансові) санкції
в сумі 747,07 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що підприємство порушило
граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання з
податку на прибуток, встановлений Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 5.3.1 п.
5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
:
- згідно наданої декларації з податку на прибуток позивача за
1 квартал 2003р. підлягає нарахуванню податок на прибуток у сумі
120 000 грн. По терміну сплати 20.05.2003 р. узгоджене податкове
зобов'язання погашено частково 06.08.2003 р., 07.08.2003 р.,
08.08.2003 р., 14.08.2003 р. та в повному обсязі 19.08.2003 р.
Станом на 20.05.2005 р. недоїмка по підприємству становила 120 000
грн. затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання
становить 78, 79, 80, 86 календарних днів та 91 календарний день
відповідно до строку погашення 06.08.2003 р., 07.08.2003 р.,
08.08.2003 р., 14.08.2003 р., 19.08.2003 р.
Не погоджуючись з результатами перевірки та винесеним
податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до
ДПI у Кіровському районі м. Дніпропетровська. Зазначена скарга
позивача була залишена без задоволення рішенням начальника ДПI у
Кіровському районі м. Дніпропетровська від 24.01.2005р.
За результатами оскарження 24.01.2005 р. ДПI у Кіровському
районі м. Дніпропетровська прийняла податкове повідомлення-рішення
№ 0011221501/1/847/10/15-127, яким за затримку на 91 календарний
день граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання в розмірі 1494,14 грн. були нараховані штрафні
(фінансові) санкції в сумі 747, 07 грн.
В подальшому позивач звернувся зі скаргою до Державної
податкової адміністрації у Дніпропетровській області, рішенням
якої скарга ТОВ ВКП "Iнтернет" була також залишена без
задоволення.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції, яка діяла на
момент виникнення спірних правовідносин), платники податку
самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті; податок
за звітний період сплачується платником до відповідного бюджету у
строк, визначений законом для квартального податкового періоду;
платники податку у строки, визначені законом, подають до
податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний
період, розраховану наростаючим підсумком.
Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 даного
Закону для подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх
інстанцій встановлено, що 13.03.2003 р. позивач звернувся до ДПI у
Кіровському районі м. Дніпропетровська з проханням зарахувати в
рахунок платежів з податку на прибуток за березень 2003р. суму
278009,49 грн., яка підлягала відшкодуванню по податку на додану
вартість.
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми податку на додану вартість,
що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації (пп. 7.7.3
п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 року № 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
(чинного на
момент виникнення спірних правовідносин), сума бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших
податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до
Державного бюджету України. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
З даною нормою кореспондуються приписи п. 8.2 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Державним
казначейством України від 02.07.1997 р. та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. № 489/5680
( z0489-01 ) (z0489-01)
, відповідно до якого, якщо в платника податків
протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми
податку на додану вартість у рахунок платежів з цього податку
відшкодовані суми повністю або частково не були використані
платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то
він має право звернутись до податкового органу із заявою про
повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у
рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету
України.
Підпунктом 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є спеціальним
законом з питань оподаткування, визначений перелік джерел
самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення
податкового боргу. Вказаною нормою визначено, що джерелами
самостійної сплати податкових зобов'язань являються будь-які
власні грошові кошти платника податків або шляхом проведення
взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань
відповідного бюджету перед таким платником податків.
Так, судами встановлено, що відповідно до зазначених норм
чинного законодавства позивачем у податкових деклараціях з податку
на додану вартість зазначався напрямок відшкодування бюджетної
заборгованості в рахунок інших платежів по коду бюджетної
класифікації 11020800, а саме, в рахунок податку на прибуток (р. I
"Класифікація доходів бюджету" Бюджетної класифікації,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001
р. № 604 ( v0604201-01 ) (v0604201-01)
).
Крім того, встановлено, що позивач своєчасно звернувся до
податкового органу із заявою про зарахування бюджетного
відшкодування в рахунок погашення зобов'язань з податку на
прибуток.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів
попередніх інстанцій про те, що податковим органом неправомірно
застосовано до позивача пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами", оскільки позивачем були виконані
вимоги законодавства щодо погашення податкового зобов'язання з
податку на прибуток шляхом зарахування бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість.
В зв'язку з тим, що податкова інспекція своєчасно не
здійснила відшкодування податку на додану вартість шляхом
зарахування в рахунок погашення заборгованості з податку на
прибуток і були порушені граничні терміни сплати податку на
прибуток.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що норми чинного
законодавства, з одного боку, не дозволяють здійснення
відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення платежів
по інших податках, а з іншого - передбачають можливість повного
або часткового зарахування сум бюджетного відшкодування з податку
на додану вартість в рахунок платежів з цього податку або інших
податків, зборів (обов'язкових платежів). Тобто, нормами діючого
законодавства допускається неоднозначне трактування прав та
обов'язків платників податків.
Вказана ситуація врегульована п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якого, у разі коли
норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь
як платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
При вирішенні спору по суті, суди також звернули увагу на те,
що не зважаючи на твердження ДПI про неможливість здійснення
відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення платежів
по інших податках, зборах, матеріали справи містять висновки ДПI у
Кіровському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2003 р. про
погодження проведення відшкодування з бюджету податку на додану
вартість шляхом заліку в рахунок погашення заборгованості по
податку на прибуток.
Посилання ДПI в касаційній скарзі на безпредметне
застосування судами абзацу другого пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, дію якого було зупинено на 2003 та
2004 роки згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003 р. "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
та Законом №
380-IV від 26.12.2002 р. "Про Державний бюджет України на 2003
рік" ( 380-15 ) (380-15)
, судовою колегією визнається необгрунтованим.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.02.2003 р.
№ 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
, абзац другий пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
викладено в наступній редакції:
"Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника
податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків
непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету
перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами
податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових
угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових
зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення)
здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним
рішенням податкового органу та органу Державного казначейства
України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається
центральним податковим органом за погодженням з Державним
казначейством України".
Викладення абзацу другого пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в новій редакції Законом України від
20.02.2003 р. № 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
, який набрав чинності пізніше,
ніж Закон України від 26.12.2002 р. № 380-IV ( 380-15 ) (380-15)
, зумовлює
його дію у 2003 році.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі №
17/101 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і
правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права, а тому підстав для їх скасування або зміни не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Дніпропетровська відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.07.2005 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 06.06.2005 р. у справі № 17/101 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Гончар Л.Я.
(підпис) Маринчак Н.Є.
(підпис) Фадєєва Н.М.