ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 р. м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючої Фадєєвої Н.М.,
суддів - Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Маринчак Н.Є.,
Костенка М.I., при секретарі Мельник I.М., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" на рішення
господарського суду Запорізької області від 14.06.2005 р. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15
вересня 2005 р. по справі за позовом Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Агрофірма
"Батьківщина" про стягнення штрафних санкцій -
в с т а н о в и л а:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14
червня 2005 р., яке залишено без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 15 вересня 2005 р, позовні
вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів задоволені. Стягнуто із товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" 20220,55 грн штрафних
санкцій за незайняті інвалідами робочі місця за 2003 р.
Рішення судів мотивовані тим, що на підприємстві Товариство з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" в 2003 р.
повинні були працювати 9 інвалідів, а фактично працювало 2.
Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач подав
касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та
апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову
в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування касаційної скарги
ТОВ "Агрофірма "Батьківщина" посилається на невірне застосування
судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на
предмет повноти та всебічності їх дослідження і обгрунтованості
застосування норм матеріального права до спірних правовідносин,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню із
наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
в редакції від
5.07.2001 р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форм власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих,
а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого
місця.
Наказом Держкомстату України № 49 ( v0049202-02 ) (v0049202-02)
від
10.01.2002 р. затверджено звіт за формою № 10-П1, який подають
підприємства не пізніше 1 лютого після звітного періоду
регіональному Фонду України соціального захисту інвалідів.
Iз матеріалів справи вбачається, що ТОВ відповідний
звіт до Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів направило своєчасно, вказавши в ньому наявність
на підприємстві 9 вакансій, на яких можливе працевлаштування
інвалідів. Фактично ж на підприємстві працювало 2 інваліди.
Вказані обставини не заперечується ніким із учасників процесу.
Згідно ст. 8 Закону працевлаштування інвалідів на
підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
постановою КМУ від 3.05.95 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
передбачено, що
підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду про створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я,
здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної
захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено
обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для
працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними
органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача
не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення
інвалідів на підприємство для працевлаштування, що зазначив суд
апеляційної інстанції в своїй постанові.
За таких обставин колегія суддів вважає, що на відповідача не
може бути покладена відповідальність за неналежне виконання
обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у
ст. 18 Закону.
Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної
інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, але дали
невірну оцінку характеру спірних правовідносин і, як наслідок,
невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.
Відповідно до ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми
матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення
незаконного судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223 229,
232 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма "Батьківщина" задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14 червня
2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 15 вересня 2005 р. по справі № 11/467-13\192 скасувати.
В задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" відмовити.
Постанова набирає сили в моменту проголошення і оскарженню не
підлягає.
Головуюча /підпис/ Н.М.Фадєєва
Судді /підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ М.П. Гордійчук
/підпис/ М.I.Костенко
/підпис/ Н.Є.Маринчак
З оригіналом згідно
суддя Н.В.Васильченко