ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Костенко М.I., Маринчак Н.Є.,
Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості на рішення
господарського суду Полтавської області від 02.03.2006р. та ухвалу
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
25.05.2006р. у справі за позовом Кременчуцького міськрайонного
центру зайнятості до ВАТ АКБ "Автокразбанк" про стягнення штрафних
санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості звернувся до
господарського суду Полтавської області з позовом до ВАТ
"Автокразбанк" про стягнення 39 455 грн. 56 коп., посилаючись на
порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
у зв"язку з несвоєчасним повідомленням про
вивільнення працівників у зв"язку із змінами в організації
виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або
перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням
чисельності або штату працівників підприємства, установи,
організації незалежно від форм власності.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
02.03.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог
Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 25.05.2006р. апеляційна скарга Кременчуцького
міськрайонного центру зайнятості залишена без задоволення, а
рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2006р. -
без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості звернувся з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у
якій просить скасувати вищезазначені судові рішення. ухвалити нове
судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на
порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, в період з 25.08.2005 р.
по 29.08.2005 року уповноваженими представниками позивача була
проведена перевірка дотримання відповідачем вимог п. 5 ст. 20
Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
, за результатами якої складено акт №25 перевірки
додержання Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
від 29 серпня 2005 р. та нараховано штраф у розмірі 39455,56 грн.
Згідно з даним актом представники позивача встановили
порушення Відповідачем вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
, а саме неповідомлення останнім
про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації
виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або
перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням
чисельності або штату працівників підприємства, установи,
організації, незалежно від форм власності та вимагали самостійної
сплати відповідачем штрафні санкції із розрахунку річної
заробітної плати кожного працівника, що підлягав скороченню.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди
інстанції виходили з того, що Пунктом 5 ст. 20 Закону встановлена
відповідальність підприємств, установ та організацій лише за
неповідомлення або порушення строків повідомлення даних про
вивільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату
працівників, не пізніше як за два місяці у письмовій формі
державної служби зайнятості, в той час як в позовній заяві
позивача, поданій на підставі Акту № 25, робиться спроба
встановити вину Відповідачу за ненадходження повідомлення до
Кременчуцького міського центру зайнятості. Поняття
"неповідомлення" не є тотожним поняттю "ненадходження". Таким
чином, на думку міського господарського суду, відповідачем вжиті
всі заходи, установлені чинним законодавством стосовно своєчасного
повідомлення позивача про подальше скорочення 4 працівників
відповідача
Колегія суддів погоджується з висновками суду викладеними в
оскаржених рішеннях, виходячи з наступного.
Пунктом 5 ст. 20 Закону передбачено, що при вивільненні
працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і
праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або
перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням
чисельності або штату працівників підприємства, установи,
організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не
пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу
зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування
професії, спеціальності, кваліфікації, розмір оплати праці, а в
десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених
працівників.
Механізм реалізації вимог вказаного вище Закону визначений
Iнструкцією затвердженою Наказом Державного комітету статистики
України від 6 липня 1998 р. N 244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
(надалі
Iнструкція), яка була чинна на той час, щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках"
і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", .
Згідно п.1.3. Iнструкції, у разі вивільнення працівників у
зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці, в тому числі
у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням
підприємства, скороченням чисельності або штату не пізніше як за
два місяці до вивільнення в письмові формі повідомляють про це
державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки
вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікацію,
розмір оплати праці. Ці показники наводяться у державній
статистичній звітності за формою № 4-ПН "Звіт про вивільнення
працівників".
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем, у
відповідності з вимогами п. 5 ст. 20 Закону та в порядку
визначеному Iнструкцією був підготовлений "Звіт про вивільнення
працівників" за формою 4-ПН від 14.04.2005 року.
Саме в п. 1. Списку поштових відправлень, відправлених через
Кременчуцький міський вузол зв'язку "Укрпошта", зазначається про
факт отримання уповноваженою особою поштової установи для передачі
засобами поштового зв'язку вищезазначеного звіту відповідача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно листа
Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"
№ 02-35-164 від 12.09.2005р., ВАТ АКБ "Автокразбанк" відправило
свої листи в категорії "прості", тому відправник не має
розрахункового документу, який підтверджує відправку конкретного
листа за конкретним номером та датою відправки .
Слід звернути увагу, що Законом та Iнструкцією зазначено лише
подання інформації в установлений строк про звільнення працівників
до державної служби зайнятості в письмовій формі, при цьому не
визначається, яким способом таке повідомлення повинно бути
направлене на адресу державної служби зайнятості.
У відповідності з вимогами ст. 614 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідальність будь якої особи може наставати лише
при наявності її вини. Особа, яка порушила зобов'язання, несе
відповідальність лише за наявності її вини (умислу або
необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від
неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
підставою господарсько-правової відповідальності учасника
господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері
господарювання. Одночасно ч. 2. вказаної статі встановлено, що
учасник господарських відносин відповідає за невиконання чи
неналежне виконання господарського зобов'язання або порушення
правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він
прийняв всі залежні від нього заходи щоб не допустити
господарського правопорушення.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів погоджується з
висновками суду щодо правомірності відмови в задоволені позовних
вимог Кременчуцькому міськрайонному центру зайнятості.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про наявність
підстав для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Кременчуцького міськрайонного центру
зайнятості залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Полтавської області від 02.03.2006р. та ухвалу Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2006р. -
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :
< p class=MsoNormal>