ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого судді: Костенка М. I.
суддів: Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г. Нечитайла О.М., Федорова
М.О.
розглянувши в попередньому засіданні в місті Києві
адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до 1) Відкритого
акціонерного товариства "Запоріжелектромонтаж" 2) Закритого
акціонерного товариства "Нікопольський ливарний завод" про
визнання угоди недійсною, за касаційною скаргою державної
податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2005р.
та Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
04.04.2006р. у справі №5/207,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року державна податкова інспекція у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась до
господарського суду Запорізької області з позовною заявою про
визнання недійсним договору №2512-03/1 від 25.12.2003р. укладеного
між відкритим акціонерним товариством "Запоріжелектромонтаж" та
Запорізьким пусконалагоджувальним управлінням №461 закритого
акціонерного товариства "Нікопольський ливарний завод" з підстав
ст. 207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Також позивач
просив стягнути з відповідача-1 на користь державного бюджету
України вартість товару отриманого за договором №2512-03/1 від
25.12.2003р. у сумі 219 362,40 грн., стягнути з відповідача-2 на
користь відповідача-1 грошові кошти, отримані за договором
№2512-03/1 від 25.12.2003р. у сумі 219 362,40 грн.
Позовні вимоги грунтувалися на тому, що експертизами
проведеними в рамках кримінальної справи №4440412 встановлено
невідповідність товару, фактичному найменуванню та віднесення його
до заготовок, а не до готових виробів, у в зв'язку з чим предмет
угоди укладеної з виробником на постачання роликів, не відповідає
фактичним обставинам.
Рішення господарського суду Запорізької області від
21.11.2005р. залишеним без змін Ухвалою Запорізького апеляційного
господарського суду від 04.04.2006р. у справі №5/207 в задоволенні
позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано
тим, що позивачем не доведено, що договір №2512-03/1 від
25.12.2003р. укладено відповідачем-2 за наявності умислу, що
суперечать інтересам держави і суспільства.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями державна
податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Рішення
господарського суду Запорізької області від 21.11.2005р. та Ухвалу
Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у
справі №5/207 скасувати та прийняти нове рішення яким позов
задовольнити.
Касаційна скарга грунтується на тому, що судами порушено
норми матеріального та процесуального законодавства, а саме, ст.
49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з
наступних підстав.
Посилання скаржника на незастосування судами вимог ст. 207
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, судова колегія вважає
безпідставними, у в зв'язку з тим, що при вирішенні спору
необхідно застосовувати норми ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки,
згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень чинного з
01.01.2004р. Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після
набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до
набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
,
положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,
що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. З
наданих до справи доказів вбачається, що угода була укладена та
виконана до 01.01.2004р.
Статтею 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на
момент укладення та виконання спірного договору) визначено, що
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави
все одержане нею і все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з
сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України
№3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.78р. з наступними змінами "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними", до угод, які
укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання
всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної
власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів, використання майна, що
знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам,
свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне
відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи
придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з
обігу або обмежених у обігу.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні спірного
договору сторони дійшли згоди про придбання саме того товару, який
було вказано у накладній №51/1-25-12-03 від 25.12.2003р., а саме
ролики печей для нагріву заготовки під прокат, узгодили кількість,
якість та ціну, тобто предмет договору.
Що стосується посилань позивача на неправомірне віднесення
відшкодування відвповідачаем-2 податку на додану вартість у сумі
36 560,40 грн., то відповідно до пп.7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Під час вирішення спору судами попередніх інстанцій
відповідачами не оскаржувався той факт, що за спірним договором
придбавались саме заготовки, які потребують наступної обробки, а
не готова продукція, що відповідає предмету договору.
Судова колегія відзначає, що суди попередніх інстанцій
правомірно дійшли висновку щодо недоведеності позивачем в діях
відповідача-2 наявності умислу на укладання угоди завідомо
суперечної інтересам держави та суспільства.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого
адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених
нормативно-правовим приписом ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
приходить до висновку, що
посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
спростовується матеріалами справи, отже підстави для задоволення
касаційної скарги державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224,
230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
21.11.2005р. та Ухвалу Запорізького апеляційного господарського
суду від 04.04.2006р. у справі №5/207 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: М.I. Костенко
судді: Н.Є. Маринчак
Н.Г. Пилипчук
О.М. Нечитайло
М.О. Федоров
Головуючий суддя: підпис М.I. Костенко
судді: підпис Н.Г. Пилипчук
підпис Н.Є. Маринчак
підпис О.М. Нечитайло
підпис М.О. Федоров
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.М. Міненко