УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" серпня 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайло О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові на постанову
Господарського суду Харківської області від 08.11.2005р. та ухвалу
Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 року
у справі № А-04/346-05
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом"
звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові про (з урахуванням заяви
про уточнення позовних вимог) визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень: від 11.05.2005р. № 0000180811/2, від
02.02.2005р. № 0000180811/0, від 01.03.2005р. № 0000180811/1, від
25.07.2005р. № 0000180811/3.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що
спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом
з порушенням вимог чинного законодавства та без законних на це
підстав.
Постановою Господарського суду Харківської області від
08.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного
господарського суду від 21.12.2005р., позов задоволено повністю.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: від
11.05.2005р. № 0000180811/2, від 02.02.2005р. № 0000180811/0, від
01.03.2005р. № 0000180811/1, від 25.07.2005р. № 0000180811/3.
Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями,
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному
порядку.
В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті
оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального
права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про
відмову у задоволенні позовних вимог.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в
установленому ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права і матеріали
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
відхиленню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами
планової виїзної документальної перевірки позивача щодо дотримання
вимог податкового та валютного законодавства податковим органом
було складено Акт від 29.09.2004р. № 871/33-118 (далі - Акт
перевірки).
02.02.2005р. на підставі Акту перевірки відповідачем було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005р. №
0000180811/0, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі
148 632,98 грн. по податку на додану вартість.
В процедурі адміністративного оскарження даного податкового
повідомлення-рішення податковим органом були прийняті податкові
повідомлення-рішення від 11.05.2005р. № 0000180811/2, від
01.03.2005р. № 0000180811/1, від 25.07.2005р. № 0000180811/3,
якими визначена сума штрафних (фінансових) санкцій залишена без
змін.
Як вірно встановлено судами в ході судового розгляду, вказані
санкції, нараховані у зв'язку з визначенням у податковому обліку
сум зобов'язань не в тому періоді, в якому повинно бути здійснено
відповідне відображення. При цьому, дане порушення не стало
підставою для донарахування податковим органом суми податку на
додану вартість.
Заперечення відповідача, викладені в касаційній скарзі про
те, що п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. №
2181-III (далі - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-III) не
передбачає обов'язковості нарахування податкового зобов'язання для
застосування штрафних санкцій, не приймаються судом касаційної
інстанції до уваги з урахуванням наступного.
Відповідно до п. 1.9. ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. №
2181-III (далі - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-III)
податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого
органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом. Тобто за змістом даної правової норми
податковий орган нараховує податкове зобов'язання саме податковим
повідомленням-рішенням.
Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закон України від
21.12.2000р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли контролюючий орган
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника
податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту
4.2.2 пункту 4.2. статті 4 цього Закону, такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на
який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що
нарахування податкового зобов'язання у даному випадку по податку
на додану вартість є обов'язковою умовою для подальшого
нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Проте, як встановлено судовими інстанціями, донарахування
податкового зобов'язання в зв'язку з порушенням, по яких
застосовані санкції, не відбувалося.
Таким чином, судами обгрунтовано визначено неправомірність
застосування штрафних санкцій за відсутності нарахування
податкового зобов'язання.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не
спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної
інстанцій, а прийняті ними рішення є законними та обгрунтованими.
Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції
У Х В А Л И В :
Відхилити касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Харкові.
Постанову Господарського суду Харківської області від
08.11.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 21.12.2005року у справі № А-04/346-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку,
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко