У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого судді Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Ружицької З.Я., Позичайло А.В.
відповідача 1: Колесника О.В.
відповідача 2: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.03.2006 р.
у справі № 3/241
за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському
районі Iвано-Франківської області
до 1. Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод"
2. Приватного підприємства "I-Тімад"
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлено позов до ДП "Залучанський спиртовий завод"
та ПП "I-Тімад" про визнання недійсним договору на проведення
ремонту об'єктів ДП "Залучанський спиртовий завод", як укладеного
з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства
(ст.207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) із застосуванням наслідків,
передбачених ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
24.11.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.03.2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано,
позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від
05.05.2004 р. про проведення ремонту об'єктів ДП "Залучанський
спиртовий завод" укладений між приватним підприємством "I-Тімад"
та ДП "Залучанський спиртовий завод". Стягнуто з ДП "Залучанський
спиртовий завод" в дохід держави 397913 грн. Стягнуто з ПП
"I-Тімад" в дохід держави 25791 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційними
скаргами відповідача-1, у яких ставиться питання, про скасування
рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення
місцевого господарського суду, з підстав неправильного
застосування норм матеріального права.
Доводи скарги обгрунтовані тим, що на момент укладання та
виконання спірної угоди ПП "I-Тімад" було повністю право- та
дієздатним.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив
касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду
апеляційної інстанції - без змін.
Відповідач-2 представників у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлявся за адресою наявною в матеріалах справи, судова
повістка повернена без вручення, що підтверджується поштовим
повідомленням. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні
скарги відповідача-1 підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Позивачем проведено додаткову позапланову документальну
перевірку з питань повноти нарахування та сплати податків та
зборів (обов'язкових платежів) ДП "Залучанський спиртовий завод"
при проведенні розрахунків з ПП "I-Тімад", ПП "Есітр", ПП
"Профіттредінг" за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р., за
результатами якої складено акт №46 від 25.07.2005 р.
Перевіркою виявлено зайве віднесення відповідачем-1 до складу
податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі
66309 грн., оскільки ПП "I-Тімад" відповідна сума податку у
звітному періоді сплачена до бюджету не була.
Як встановлено у справі, між ДП "Залучанський спиртовий
завод" та ПП "I-Тімад" 05.05.2004 р. укладено договір на
проведення ремонту об'єктів позивача, згідно проектно-кошторисної
документації, яка є невід'ємною частиною договору. Вартість робіт
відповідно до п.2.1 Договору складає 560569 грн., розрахунок
здійснюється в безготівковій формі.
Відповідачем-1 проводились розрахунки за виконані роботи
готівкою, шляхом внесення коштів в касу ПП "I-Тімад", що
підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, в сумі
25791 грн.
ПП "I-Тімад" видано відповідачу-1 податкові накладні на
загальну суму 397913 грн., які відображені останнім в книзі обліку
придбання товарів (робіт, послуг), а сума податку на додану
вартість 66309 грн. згідно з податковими деклараціями включена до
податкового кредиту.
Перевіркою встановлено, що виконання зобов'язань ПП "I-Тімад"
підтверджується документами, наданими ДП "Залучанський спиртовий
завод" для перевірки, у т.ч. довідками про вартість виконаних
підрядних робіт, податковими накладними, актами приймання
виконаних робіт.
Згідно листа ДПI у м.Чернівці від 04.07.2005 р. за
результатами планової документальної перевірки дотримання ПП
"I-Тімад" вимог податкового законодавства за період з 14.11.2002
р. по 01.04.2005 р. сума 397913 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 66309
грн., на яку були проведені ремонтні роботи для ДП "Залучанський
спиртовий завод" перевіркою не враховані, оскільки документів по
даній операції для перевірки не надано.
Слідчим відділом податкової міліції ДПА в Чернівецькій
області встановлено, що ПП "I-Тімад" не знаходиться за адресою,
яка вказана в установчих документах. З пояснень засновника
підприємства ОСОБА_1. слідує, що їй нічого невідомо про операції
по ремонту об'єктів ДП "Залучанський спиртовий завод". Договір від
05.05.2004 р. підписаний ОСОБА_2., яка в період з 28.11.2002 р. по
27.04.2005 р. була директором ПП "I-Тімад", і в даний час
знаходиться в розшуку.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок про
безпідставне віднесення відповідачем-1 відповідних сум податку на
додану вартість до податкового кредиту за результатами
господарської операції за договором від 05.05.2004 р., оскільки
згідно Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
необхідною умовою для віднесення податку на додану
вартість до податкового кредиту є наявність факту сплати платником
податку у звітному періоді відповідних сум податку, що не було
зроблено ПП "I-Тімад". А тому факт укладення договору від
05.05.2004 р. на проведення ремонту об'єктів ДП "Залучанський
спиртовий завод" з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, а саме з метою уникнути від сплати податків
сторонами договору є доведеним.
Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції
погодитись не можна, виходячи з такого.
Відповідно до ст.207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через
свої органи, а тому наявність певного умислу, тобто суб'єктивного
відношення до вчинення дій юридичною особою, можна встановити лише
по відношенню до відповідної посадової особи.
Позивачем на підтвердження наявності умислу посадової особи
при укладенні спірної угоди, з метою суперечною інтересам держави
і суспільства надано постанову Шевченківського районного суду
м.Чернівці від 06.12.2005 р., якою провадження по кримінальній
справі по обвинуваченню ОСОБА_1.- засновника ПП "I-Тімад" за
ст.205, ч.2, 358 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закрито по амністії і
звільнено її від кримінальної відповідальності.
Однак, як вбачається з вищезазначеної постанови, ОСОБА_1. не
було пред'явлено обвинувачення за договором від 05.05.2004 р. про
проведення ремонту об'єктів ДП "Залучанський спиртовий завод".
Згідно постанови заступника начальника СВ ПМ ДПА в
Чернівецькій області від 27.07.2005 р. з даної кримінальної справи
було виділено матеріали, що стосуються взаємовідносин між ПП
"I-Тімад" та ДП "Залучанський спиртовий завод". Постановою
слідчого прокуратури Снятинського районі Iвано-Франківської
області від 21.12.2005 р. кримінальну справу в частині зловживання
службовим становищем та службового підроблення службовими особами
ДП "Залучанський спиртовий завод" закрито за відсутністю події
злочину, оскільки в ході провадження слідства встановлено, що
службові особи відповідача-1 дійсно проводили оплату "I-Тімад" за
ремонтні роботи на території заводу, і такі роботи реально були
виконані.
Таким чином, відповідачем-1 у відповідності з приписами
пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, з дотриманням пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього
Закону, віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 66309
грн.
Порушення відповідачем-2 норм податкового законодавства,
неподання звітності, несплата податків, є підставою для
застосування до нього відповідних санкцій, однак не може само по
собі свідчити про наявність при укладенні спірного договору мети,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки
докази притягнення до кримінальної відповідальності посадової
особи відсутні.
Щодо доводів позивача про підписання спірного договору від
імені ПП "I-Тімад" особою, яка не мала необхідного обсягу
цивільної дієздатності, то судова колегія погоджується з
висновками суду першої інстанції про відсутність документів, які б
безспірно посвідчували цю обставину.
Висновки суду апеляційної інстанції про порушення
відповідачем-1 при укладенні спірного договору ст.2 Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
зроблено поза межами позовних вимог, оскільки
позивачем, як матеріально-правову підставу позову зазначено ч.4
ст.2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт, послуг за
державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
, яка введена в дію з 16.06.2005 р., і
не діяла на момент укладення угоди, про що вірно зазначено в
рішенні суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд
першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у
відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, що
позивачем не доведено, що угода, яка є предметом розгляду,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства при наявності умислу у відповідачів.
Враховуючи викладене, касаційні скарги відповідача-1
підлягають задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій -
скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в
силі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Державного підприємства "Залучанський
спиртовий завод" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.03.2006 р. скасувати.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
24.11.2005 р. залишити в силі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук О.I.Степашко
Повний текст складено 02.08.2007 р.