Про визнання протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП) до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги,

У серпні 2013 року ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 8 серпня 2013 року № Ф 1064 (далі - спірна вимога).

На обґрунтування позовних вимог ФОП послався на те, що він отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), і, будучи фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв'язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

Суди встановили, що ФОП згідно зі свідоцтвом ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером за віком, якому з грудня 2008 року призначено пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) .

8 серпня 2013 року відповідач сформував спірну вимогу про заборгованість зі сплати ФОП єдиного внеску на суму 6960 грн 48 коп.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, позов задовольнив - визнав протиправною та скасував спірну вимогу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви постанові суду касаційної інстанції від 14 січня 2014 року (справа № К/800/33413/13) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданому до заяви рішенні суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.

Так у справі, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку, що оскільки позивачу призначена пенсія за віком на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, то він не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, а є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не звільняється від його сплати. Крім того, зазначив, що наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком. Тому фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах згідно із Законом № 796-ХІІ (796-12) та обчислену за Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (1058-15) «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ), сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (1788-12) «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) та Законом № 1058-ІV (1058-15) з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) , призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ (796-12) або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом (1788-12) . Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років), соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI (3609-17) , які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV та статтею 12 Закону № 1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 60 років). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV (1058-15) . Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 20 травня 2014 року (справа № 21-149а14).

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяви управління ПФУ немає.