Про визнання нечинною постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області про застосування підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (далі - Товариство) до Державної інспекції з енергозбереження (правонаступником якої є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України) про визнання нечинною постанови,

У листопаді 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинною постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області про застосування підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 31 травня 2007 року № 18-14/03.100.23-119 П/1 (далі - постанова).

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що у відповідача не було законних підстав для проведення 29 травня 2007 року перевірки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є Товариство).

Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами перевірки Товариства встановлені факти нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, що зафіксовані в акті комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів від 29 травня 2007 року № 18-14/03.100.23-119 (далі - акт).

31 травня 2007 року на підставі цього акта відповідач прийняв оскаржувану постанову, якою застосував до позивача подвійну плату в сумі 2 500 грн 77 коп. за перевитрату природного газу в кількості 1,5 тис. куб. м.

В основу прийняття оскаржуваної постанови відповідач поклав величину питомих витрат природного газу 151,9 кг, посилаючись на паспортний коефіцієнт корисної дії водогрійних котлів "ВUDERUS" G434, а розрахунок витрат природного газу здійснив відповідно до Методики визначення нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, затвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (далі - Агентство) від 13 грудня 2006 року № 89 (далі - Методика).

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

На обґрунтування заяви надало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 21 січня, 5 лютого, 10 квітня 2014 року (справи №№ К/9991/464/12, К/999/30889/11, К/9991/48416/12 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: Методики, Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) та Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (731-92-п) .

У наданих для порівняння рішеннях касаційний суд у подібних правовідносинах виходив із того, що Методика, на підставі якої здійснено розрахунок перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, не підлягає застосуванню, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України та не опублікована в установленому порядку.

Водночас у справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Методика має нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на промислових об'єктах), тому не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Також установлено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

На виконання цього Указу (493/92) постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (731-92-п) було затверджено Положення.

Підпунктом "б" пункту 4 Положення (731-92-п) встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення (731-92-п) на державну реєстрацію не подаються акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Пунктом 15 Положення (731-92-п) передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Методика була затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26 жовтня 2001 року № 113.

16 листопада 2001 року Міністерство юстиції України відмовило у державній реєстрації зазначеної Методики з посиланням на те, що вона має нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на промислових об'єктах, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію).

Указом Президента України від 31 грудня 2005 року № 1900/2005 (1900/2005) утворено Агентство.

Відповідно до статті 7 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року № 412 (412-2006-п) , нормативно-правові акти Агентства підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

Наказом від 13 грудня 2006 року № 89 Агентство перезатвердило Методику, проте на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку її не подало.

Як видно зі змісту Методики, нею встановлено порядок визначення обсягу неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, наведено формули для виконання розрахунків їх перевитрат з метою забезпечення економічного механізму енергозбереження.

Проведені відповідно до Методики розрахунки обсягів нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів використовуються при застосуванні економічних санкцій та нарахуванні енергетичного збору.

Ця Методика відповідно до сфери її застосування поширюється на всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, а також на окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ та їх філій незалежно від форм власності, що виробляють або споживають електричну та теплову енергію, а також інші паливно-енергетичні ресурси.

Метою застосування Методики є: виконання розрахунків перевитрат паливно-енергетичних ресурсів; контроль за додержанням норм законодавства про енергозбереження на підприємстві; контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо підтримання та підвищення технічного рівня енергоефективності обладнання та систем енергопостачання тощо.

Зважаючи на коло суб'єктів, на яких поширює свою дію Методика, а також те, що на підставі проведених відповідно до її вимог розрахунків обсягів нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів застосовуються економічні санкції та нараховується енергетичний збір, колегія суддів вважає, що цей нормативно-правовий акт міг бути направлений на виконання лише після його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 4 червня 2013 року (справа № 21-140а13).

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.