ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     27 червня 2007 року м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     Цуркана М.I. - головуючий,
     Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
     Ліпського Д.В.,
     Федорова М.О.,
     Юрченка В.В.,
     розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на  постанову  Дарницького
районного суду міста Києва  від  28  липня  2006  року  та  ухвалу
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду  міста  Києва
від 24 січня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до  Центральної
виборчої комісії, Голови Центральної виборчої комісії про визнання
неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
                      в с т а н о в и л а :
     У квітні  2006  року  ОСОБА_1  звернувся  в  суд  з  вказаним
адміністративним позовом.
     Просив визнати  нечинними  дії  Голови  Центральної  виборчої
комісії  та  зобов'язати  Центральну  виборчу  комісію   виплатити
грошову допомогу в розмірі  10  місячних  посадових  окладів,  яка
виплачується державним службовцям у зв'язку з  виходом  на  пенсію
згідно статті 37 Закону України "Про державну службу"  ( 3723-12 ) (3723-12)
        
та відшкодувати моральну шкоду.
     Постановою Дарницького районного  суду  міста  Києва  від  28
липня 2006 року, залишеною  без  змін  ухвалою  судової  палати  у
цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 24 січня  2007
року, в задоволенні позову відмовлено.
     В  касаційній   скарзі,   посилаючись   на   порушення   норм
матеріального та процесуального права, позивач  просить  скасувати
судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
     Перевіривши    правильність    застосування    судами    норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить  до
висновку про те, що касаційна скарга  не  підлягає  задоволенню  з
таких підстав.
     Судами попередніх інстанцій  встановлено,  що  ОСОБА_1  з  03
грудня 1997 року перебував на посаді  члена  Центральної  виборчої
комісії, з якої  звільнений  15  березня  2004  року  на  підставі
постанови Верховної Ради України від 17 лютого 2004 року  №1472-IV
( 1472-15 ) (1472-15)
         , мав перший ранг державного службовця.
     З січня 2000 року йому була призначена  пенсія  за  віком  на
підставі Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
        .
     З 15 березня 2004 року по 15 березня  2005  року  Центральною
виборчою комісією виплачувався позивачу середньомісячний заробіток
на період працевлаштування.
     З 22 березня 2005 року займав посаду виконуючого обов'язки, а
з 06 липня 2005 року по 24 травня 2005 року - заступника директора
з наукової роботи Науково-дослідного центру  інформатики  Академії
правових наук.
     З 27 травня 2005 року призначена пенсія  на  підставі  Закону
України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
        .
     Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну  службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
         державним службовцям  у  разі  виходу  на  пенсію  при
наявності стажу державної служби не менше  10  років  виплачується
грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
     На час призначення пенсії державного службовця і  позивач  не
перебував на службі в ЦВК.
     За таких обставин суди прийшли до обгрунтованого висновку про
відсутність у ЦВК обов'язку  по  виплаті  позивачу  як  державному
службовцю  грошової  допомоги  в  розмірі  10  місячних  посадових
окладів у зв'язку з виходом на пенсію.
     Суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої  компетенції
відповідно до вимог законодавства.
     Доводи касаційної скарги не спростовують висновки  судів  про
відсутність порушень прав позивача при звільненні з боку ЦВК.
     Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального  та
матеріального  права,  тому  передбачених  статтею   229   Кодексу
адміністративного судочинства України підстав для їх скасування  і
ухвалення нового судового рішення не вбачається.
     Керуючись статтями 223, 224,  231  Кодексу  адміністративного
судочинства  України   ( 2747-15 ) (2747-15)
           ,   колегія   суддів   Вищого
адміністративного суду України
                        у х в а л и л а :
     Касаційну  скаргу  ОСОБА_1  залишити   без   задоволення,   а
постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28 липня 2006
року та ухвалу судової палати  у  цивільних  справах  Апеляційного
суду міста Києва від 24 січня 2007 року - без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути  оскаржена  до  Верховного  Суду   України   за   винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
 
     Судді:
 
     М.I. Цуркан С.Є.  Амєлін  Д.В.  Ліпський  М.О.  Федоров  В.В.
Юрченко