ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну
справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління
Пенсійного фонду (УПФ) України в м. Кіровограді, яка
переглядається за касаційною скаргою УПФ України в м. Кіровограді
на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 червня
2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від
26 листопада 2003 року
у с т а н о в и л а :
У листопаді 2002 року приватний нотаріус Кіровоградського
міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду із
зазначеною скаргою посилаючись на те, що 18 листопада 2002 року
отримала рішення УПФ України в м. Кіровограді НОМЕР_1 про
накладення штрафу в розмірі 510 грн. за неподання розрахунку її
зобов"язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування у визначені законодавством строки та
повідомленняНОМЕР_2 про необхідність сплати зазначеного штрафу.
Вважаючи такі дії УПФ незаконними, такими, що суперечать
нормам Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законам, якими
врегульовані питання сплати збору на пенсійне страхування, -
просила оскаржувані рішення та повідомлення скасувати.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 відмовилась від вимог про
скасування повідомлення від 12.11.2002 року у зв"язку з
відкликанням його пенсійним органом.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9
червня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Кіровоградської області від 26 листопада 2003 року, скаргу
задоволено. Дії начальника УПФ м. Кіровограда визнані
неправомірними, його рішення від 12 листопада 2002 року №216 про
застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 скасовано.
У касаційній скарзі УПФ України в м. Кіровограді, посилаючись
на порушення судами норм матеріального права, просить судові
рішення скасувати та постановити нове, про відмову у задоволенні
скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, за правилами якого розглядалась скарга, та за
вимогами ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, рішення суду повинно бути
законним та обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на
підставі повно і всебічно з"ясованих обставин.
Зазначеним вимогам ухвалені рішення не відповідають.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом
Кіровоградського міського нотаріального округу.
Рішенням УПФ України в м. Кіровограді НОМЕР_1 на ОСОБА_1
накладено штрафні санкції за неподання розрахунку по сплаті збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування за I-III квартали
2002 року.
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції, а апеляційний суд
погодившись з таким висновком, виходив з того, що діючим
законодавством не передбачено поквартальної сплати приватними
нотаріусами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а
Iнструкція Пенсійного фонду України про порядок обчислення
і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами
збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, інших
платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду
України суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, діючому
законодавству про оподаткування, а тому по відношенню до приватних
нотаріусів не підлягає застосуванню.
Крім того, суд взяв до уваги, що суб"єктом оскарження рішення
ухвалено без проведення перевірки з наступним її оформленням у
акті, як того вимагає згадана Iнструкція.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Згідно з пунктом 3 ст. 1 Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
приватні
нотаріуси є платниками цього збору і відповідно до ст. 3 цього
Закону зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)
період, що дорівнює:
а) календарному місяцю;
б) календарному кварталу або календарному півріччю;
в) календарному року.
Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 ст. 2 та підпунктом
4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 зазначеного Закону Пенсійний фонд України є
контролюючим органом стосовно збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування і йому надано право роз'яснення окремих
положень податкового законодавства, коли норми різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування
прав та обов'язків платників податків.
19 жовтня 2001 року за №16-6 Пенсійним фондом України
затверджено Iнструкцію про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами організаціями та громадянами збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також
обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, яка 29
листопада 2001 року зареєстрована Міністерством юстиції України
за №998/6189.
Підпунктом 5.5.1 пункту 5 цієї Iнструкції встановлено, що
розрахунок зобов'язання приватних нотаріусів зі сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування подається органам
Пенсійного фонду протягом 40 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного кварталу (тобто не пізніше: 10
травня - за I квартал, 9 серпня - за II квартал, 9 листопада - за
III квартал, 9 лютого наступного року за IV квартал), за формою
згідно з додатком 4.
За таких обставин суди не мали підстав вважати, що зазначена
Iнструкція Пенсійного фонду України суперечить Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та діючому законодавству, а тому висновки щодо
цього є помилковими.
За правилами підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державним цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, що не подає податкову декларацію у строки,
визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання або її затримку, а тому рішення УПФ України в м.
Кіровограді НОМЕР_1 прийнято в межах повноважень суб"єкта
оскарження, відповідно до закону.
Оскаржене рішення прийнято у зв"язку з порушенням платником
збору строків подачі декларації, а не з підстав правильності його
обчислення, тому посилання судів на відсутність акту
документальної перевірки, як передумови застосування штрафних
санкцій, є помилковим, оскільки чинним законодавством
обов"язковість проведення документальної перевірки у зазначених
випадках не передбачена.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і
правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми
матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового
рішення, то, за правилами статті 229 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскаржувані рішення підлягають
скасуванню з постановленням нового, про відмову у задоволенні
скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Кіровограді Кіровоградської області задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9
червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської
області від 26 листопада 2003 року скасувати.
Постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні
скарги.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з
підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко