ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Алчевської
об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на
рішення апеляційного суду Луганської області від 18 лютого 2004
року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність
посадових осіб Алчевської об'єднаної державної податкової
інспекції в Луганській області,
встановила:
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
неправомірну бездіяльність посадових осіб Алчевської ОДПI, в якій
вказував, що IНФОРМАЦIЯ_1співробітниками Стаханівського відділу
БОЗ УМВС України в Луганській області з метою перевірки на
вибухонебезпечність у нього було вилучено металобрухт на основі
вольфрамового сплаву у кількості 7353,5 кг. За результатами
проведеної перевірки було встановлено, що металобрухт не є
вибухонебезпечним, у зв'язку з чим, в порушенні кримінальної
справи було відмовлено, а металобрухт передано Алчевській ОДПI для
звернення в доход держави в порядку ст. 137 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
IНФОРМАЦIЯ_2 заявником були надані всі документи, що
підтверджують його право власності на вилучені товарно-матеріальні
цінності, проте суб'єктом оскарження ніякого рішення про їх
повернення прийнято не було, чим, на думку заявника, було порушено
його конституційне право власника, закріплене статтею 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд визнати
неправомірною бездіяльність Алчевської ОДПI та зобов'язати останню
повернути йому вилучений брухт.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останньою ухвалою Брянківського міського суду Луганської
області від 26 листопада 2003 року провадження у справі було
закрито у зв'язку з непідсудністю даної справи загальним судам.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 18 лютого
2004 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано
зазначену ухвалу суду першої інстанції. Постановлено нове рішення
по справі, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено та визнано неправомірною
бездіяльність суб'єкта оскарження щодо неприйняття рішення про
повернення скаржнику вилученого металобрухту на основі
вольфрамового сплаву в кількості 7353,5 кг. Зобов'язано податкову
інспекцію повернути вказане майно його власнику.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,
Алчевська ОДПI звернулася до Верховного Суду України з касаційною
скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в
якій, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, просила вказане судове рішення скасувати.
Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_3. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України зазначену касаційну скаргу зі справою було
передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в
порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових та службових осіб.
Відповідно до глави 31-А ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року
"Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних
органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської
діяльності" громадянин має право звернутися до суду зі скаргою,
якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного
органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними
управлінських функцій порушено його права чи свободи (частина 1
статті 248-1 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
р.).
Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що
ОСОБА_1, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, звернувся до
суду зі скаргою на дії державного органу не як приватний
підприємець, а як громадянин, фізична особа з питанням про
поновлення права власника, закріпленого Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і порушеного суб'єктом оскарження під час
здійснення ним управлінських функцій.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про закриття
провадження у справі, зазначених обставин до уваги не взяв,
виходив з того, що має місце спір про право, так як заявник
звернувся до суду як суб'єкт підприємницької діяльності за
захистом суб'єктивного права і, як наслідок, допустив помилку у
застосуванні норм процесуального права.
Зазначений висновок узгоджується з роз'ясненнями, наданими у
рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року N
6-зп пунктом 1 рішення якого визначено, що частину другу статті 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
необхідно розуміти так, що
кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства
має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної
юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу
державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без
громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність
порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України,
іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а
тому потребують правового захисту в суді.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд
апеляційної інстанцій ухвалив рішення, що відповідає вимогам
закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки суду
не спростовують і зводяться до незгоди з ними.
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні справи судом апеляційної інстанції правильно
застосовані норми матеріального права, порушень норм
процесуального права, які б могли призвести до неправильного
вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової
інспекції в Луганській області - залишити без задоволення, а
рішення апеляційного суду Луганської області від 18 лютого 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: