ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бутенка В.I.,
Сороки М.О. (доповідача),
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність
Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції
(далі - ОДПI),
встановила:
У січні 2004 року скаржниця звернулась до суду із скаргою на
бездіяльність ОДПI. Свої вимоги мотивувала тим, що вона звернулась
із заявою до ОДПI у якій зазначала, що згідно своїх релігійних
переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний
реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових
платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
відмовляється від присвоєного їй проти
волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати цей номер і
залишити за нею раніше встановлену форму обліку платників
податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було
відмовлено. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження
незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила
задовольнити скаргу.
Рішенням Білгород-Дністровського районного суду від 2 лютого
2004 року скаргу задоволено. Зобов'язано ОДПI зробити в паспорті
ОСОБА_1 відмітку про те, що вона має право здійснювати будь-які
платежі без ідентифікаційного номера.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2004
року резолютивну частину рішення суду першої інстанції змінено.
Скаргу задоволено. Зобов'язано ОДПI зробити в паспорті ОСОБА_1
відмітку про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номера та надати цю інформацію Державній
податковій адміністрації України.
У касаційній скарзі ОДПI, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, просить судове
рішення скасувати.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2004 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно, суддя: