ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Дашківській О.Є.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на
постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від
03.04.2006р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від
22.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського
районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України
в Житомирській області та управління Міністерства внутрішніх справ
України в Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування
моральної шкоди, -
встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Коростишівського
районного суду Житомирської області з позовом до Коростишівського
районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України
в Житомирській області та управління Міністерства внутрішніх справ
України в Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування
моральної шкоди.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської
області від 03.04.2006р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було
відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від
22.05.2006р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а постанову
Коростишівського районного суду Житомирської області від
03.04.2006р. залишено без змін.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову
Коростишівського районного суду Житомирської області від
03.04.2006р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від
22.05.2006р. скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення
позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ
України в Житомирській області від 08.06.2005р. № 92 позивача було
звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України
за п.п "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним
бажанням). Підставою видання наказу про звільнення був рапорт
позивача від 04.06.2005р. Оскільки позивача не ознайомили з
наказом про звільнення, не видали трудову книжку та не провели
остаточний розрахунок він звернувся до суду.
Відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення про
проходження служби рядовим і начальницьким складом органів
внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого
начальницького складу звільняються зі служби в запас (з
постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при
наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових
обов'язків.
Згідно пункту 68 вищенаведеного Положення особи рядового і
начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби
за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу
внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три
місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Вимоги пункту 68 встановлюють лише граничний термін видання
наказу про звільнення, а не обов'язковий строк перебування особи,
яка виявила бажання звільнитися, в органах внутрішніх справ перед
звільненням.
Посилання позивача на те, що його не ознайомили з наказом про
звільнення, не своєчасно видали трудову книжку та не провели
розрахунок спростовуються дослідженими судами першої та
апеляційної інстанції матеріалами справи, а саме листами
управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області
від 08.06.2005р. № 11/2220 та від 15.06.2005р. № 11/2289, згідно
яких позивача було повідомлено про звільнення та запропоновано
прибути до УМВС в Житомирській області для отримання трудової
книжки та оформлення документів в зв'язку зі звільненням.
Виходячи з вищенаведеного, суди першої та апеляційної
інстанції дійшли вірного висновку щодо відсутності порушень прав
позивача з боку управління Міністерства внутрішніх справ в
Житомирській області.
Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова
оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційна скарга
задоволенню не підлягає, а судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від
03.04.2006р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від
22.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського
районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України
в Житомирській області та управління Міністерства внутрішніх справ
України в Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування
моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга