ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р. № К-11513/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Карася О.В.
Костенка М.I.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Блага О.П., дов. № 150/9/10 від 10.01.2007 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.04.2005 р.
у справі № 2/41 господарського суду Закарпатської області
за позовом Закритого акціонерного товариства Фірми
"Західпроммонтаж" в особі Ужгородської філії СУ-537
"Промсантехмонтаж"
до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
02.02.2005 р. у справі № 2/41, залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р.,
частково задоволено позов Закритого акціонерного товариства Фірми
"Західпроммонтаж" в особі Ужгородської філії СУ-537
"Промсантехмонтаж" до ДПI у м. Ужгороді та визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення від 19.05.2003 р. № 0001262341/0 в
частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в сумі 18 382,5 грн., в тому числі 12 255 грн. -
основного платежу та 6 127,5 грн. - штрафу, з підстав відсутності
доказів для донарахування 12 255 грн. податкових зобов'язань з
податку на додану вартість.
Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
19.05.2003 р. № 0001262341/0 в частині донарахування податку на
додану вартість в сумі 733 грн. та штрафних санкцій на цю суму - в
позові відмовлено в зв'язку з тим, що сума податку на додану
вартість в розмірі 733 грн. правомірно включена до складу
податкових зобов'язань позивача у травні 2001 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПI у м.
Ужгороді оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення
судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування
судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її
задовольнити.
Представник позивача в судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явився, не зважаючи на те, що був належно
повідомлений про день, місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
неприбуття
сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином
повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не
перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення від 19.05.2003 р. № 0001262341/0, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 25 934,5 грн., в тому числі основний платіж -
15 750 грн. та штрафні санкції - 10 184,5 грн., є зафіксовані в
акті перевірки № 154/23-1/10/01417417 від 19.05.2003 р.
розбіжності даних платника податків, наведені в податкових
деклараціях протягом періоду з квітня 2001 р. по грудень 2002 р.
з даними первинних документів, охоплених перевіркою, що виникли
внаслідок застосування положень Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які визначають дату виникнення
податкових зобов'язань з ПДВ.
Позивач в спростування донарахування йому податковою
інспекцією 12 988 грн. податку на додану вартість та штрафних
санкцій на цю суму надав суду першої інстанції розрахунки та
документальні докази в підтвердження даних, зазначених ним в
деклараціях, а також зазначив, що податковим органом в акті
перевірки помилково повторно враховано суму 733 грн. податку на
додану вартість, що виникла в зв'язку із здійсненням господарської
операції з продажу основних фондів ТОВ "Тронко", і була
відображена в попередньому акті перевірки № 23-1/202 від
15.06.2001 р.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що
податковим органом правомірно включено до складу податкових
зобов'язань позивача у травні 2001 р. 733 грн. податку на додану
вартість, оскільки акт перевірки від 15.06.2001 р., на який
посилався позивач, відображає податкові зобов'язання за операціями
з надання майна фірмі "Тронко" в оренду, а не за операціями
купівлі-продажу основних фондів, що мало місце в даному випадку.
Також судами правомірно зазначено про відсутність підстав для
донарахування позивачу 12 255 грн. податкових зобов'язань з
податку на додану вартість, оскільки складений за наслідками
перевірки структурного підрозділу позивача акт, як встановлено
судами, не містить жодного посилання на конкретні господарські
операції, податкові зобов'язання за якими було відображено
позивачем неналежним чином або в іншому податковому періоді;
фактично акт перевірки не зазначає допущеного порушення, що
спричинило розбіжності за даними проведеної перевірки та даними
податкових декларацій.
Відповідно до п. 1.7 Розділу I та п. 2. Розділу II "Порядку
оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької
діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та
іншими відокремленими підрозділами", затвердженого наказом ДПА
України від 16.09.2002 р. № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
, факти виявлених
порушень податкового та валютного законодавства викладаються в
акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі,
із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в
бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність
зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення
податкового та валютного законодавства необхідно зазначити
первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому
та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків
операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність
факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки
необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не
мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій
посадових осіб підприємства.
За наведених обставин, судова колегія Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судового рішення у справі № 2/41 господарські суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права.
Таким чином, касаційна скарга ДПI у м. Ужгороді підлягає
залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх
інстанцій - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.04.2005 р. та рішення господарського суду Закарпатської області
від 02.02.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Костенко М.I.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.