У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Карася О. В.,
Костенка М. I.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в Зарічному районі м. Суми
на рішення Господарського суду Сумської області від
14.02.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 15.06.2005р. у справі № 4/590-04
за позовом Дочірнього підприємства "Восток" Товариства з
обмеженою відповідальністю детективної фірми "Еридан"
до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.
Суми
про визнання недійсними рішень,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
встановив:
Дочірнім підприємством "Восток" Товариства з обмеженою
відповідальністю детективної фірми "Еридан" подано позов про
визнання недійсними рішень Управління Пенсійного фонду України в
Зарічному районі м. Суми від 08.09.2004р. № 188 про застосування
фінансових санкцій за донарахування органом Управління Пенсійного
фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та
не сплачених страхових внесків в розмірі 1 204 грн. 89 коп. та №
189 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за
несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне
неперерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі
донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в
розмірі 4 156 грн. 19 коп.
Рішенням Господарського суду Сумської області від
14.02.2005р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 15.06.2005р., у справі №
4/590-04 позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач як суб'єкт малого
підприємництва знаходиться на спрощеній системі оподаткування,
сплачує єдиний податок, а тому він не є платником внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; в разі
неоднозначного трактування прав та обов'язків платників податків
або контролюючих органів, рішення на підставі Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
приймається на
користь платника податків.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій
просить їх скасувати, в позові відмовити посилаючись на порушення
норм матеріального права, а саме: ст. ст. 14, 15, ч. 2 ст. 17, ч.
ч. 3, 4, 6 ст. 18, п. 4 ч. 9 ст. 106, п. п. 14, 15 Прикінцевих
положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу вважає висновок
судів першої та апеляційної інстанцій правомірним та відповідним
положенням чинного законодавства, просить залишити рішення та
постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Статтею 96 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,
що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у
справі, та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі
пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань
свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази
суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може
запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові
докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з
власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення повинно
бути законним і обгрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно
до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій
вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно них підставою для винесення відповідачем
оспорюваних рішень є акт перевірки правильності повноти
нарахування, своєчасності сплати позивачем збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного
фонду без номера від 08.09.2004р.
При цьому в акті періодом перевірки вказано 01.08 -
06.09.2004р., тоді як в доданому до нього розрахунку штрафних
санкцій з посиланням на пп. 4 п. 9 ст. 106 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
зазначено про виявлення порушення позивачем сплати страхових
внесків за січень та лютий 2004р., тобто за період поза межами
перевірки. Зазначені обставини судами не досліджувалось.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України визначаються основи соціального захисту,
форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і
зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства,
батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я;
екологічної безпеки.
Відповідно до п. 1 ст. 14, ч. ч. 4, 6 ст. 18, п. 16 розділу
XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, що набрав чинності з
01.01.2004р., юридичні особи, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент) відносяться до категорії страхувальників; страхові внески
не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється
податкове законодавство; законодавством не можуть встановлюватися
пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення
від їх сплати; до приведення законодавства України у відповідність
із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти
застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, починаючи з 01.01.2004р. положення Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
та Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не можуть бути
застосовані стосовно юридичної особи, зареєстрованої в
установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності і яка
перейшла на спрощену систему оподаткування, щодо несплати нею до
Пенсійного фонду України внесків на обов'язкове державне пенсійне
страхування у встановленому Законом України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
порядку.
За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий
адміністративний суд України приходить до висновку про
необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та
передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та
прийняти законне і обгрунтоване рішення відповідно до норм
матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду Сумської області від
14.02.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 15.06.2005р. у справі № 4/590-04.
3. Справу № 4/590-04 направити на новий розгляд до
Господарського суду Сумської області.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Карась О. В.
(підпис) Костенко М. I.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Брайко А. I.