ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
суддів Харченка В.В.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гончар Л.Я.
Матолича С.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу державного українського науково-дослідного інституту
фарфоро-фаянсової промисловості на постанову господарського суду
Київської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 06 липня 2006
року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у
Києво-Святошинському районі Київської області до державного
українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової
промисловості про відшкодування витрат на виплату пенсій,
призначених науковим працівникам, в розмірі 20441, 81 грн.,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2006 року управління Пенсійного фонду України у
Києво-Святошинському районі Київської області звернулося до суду з
позовом до державного українського науково-дослідного інституту
фарфоро-фаянсової промисловості про відшкодування витрат на
виплату пенсій, призначених науковим працівникам, в розмірі 20441,
81 грн.
Постановою господарського суду Київської області від 22
травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 06 липня 2006
року, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у
Києво-Святошинському районі Київської області задоволено.
Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що підприємство відповідача зареєстроване як
платник збору до Пенсійного фонду, тому відповідно до ст. 1 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
№ 1058 від 09.07.2003 року є платником страхових
внесків - відрахувань на соціальне страхування та збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, отже, відповідно до п.
5 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
№ 400/97-ВР від 26.06.1997 року має
сплачувати страхові внески до ПФУ.
Згідно Статуту, Державний Український науково-дослідний
інститут фарфоро-фаянсової промисловості є державною організацією,
який створено з метою отримання прибутку за рахунок
підприємницької діяльності в галузі розробки нових і удосконалення
діючих науково-технічних рішень для потреб фарфоро-фаянсової та
суміжних з нею галузей промисловості, задоволення народного
господарства і населення у фарфоро-фаянсових виробах. Таким чином,
підприємство відповідача є державною організацією, однак не
фінансується з державного бюджету, а створене з метою отримання
прибутку, тому є державною не бюджетною установою (а.с.125-132).
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
від 13.12.1991 року №
1977-ХII (зі змінами відповідно до Закону України від 06.04.2000
року № 1646-ПI) пенсії науковим працівникам призначаються у
розмірі 80% заробітної плати, що визначається відповідно до ч. 2
ст. 23 Закону та ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, різниця між сумою
призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої
відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана
особа, фінансується для наукових працівників бюджетних установ і
організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових
працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів
цих підприємств I організацій у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Таким чином, в порядку ст. 24 Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" відповідач повинен відшкодовувати з
власних коштів органам Пенсійного фонду України різницю в пенсіях,
призначених науковим працівникам відповідно до Порядку
фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної
науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних
підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів
Ш-IУ рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають
право зазначені особи, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.2004
року № 372 ( 372-2004-п ) (372-2004-п)
(далі - Порядок), що раніше відбувалось
відповідно до Порядку фінансування та виплати різниці між сумою
пенсії, призначеної науковим працівникам державних бюджетних
установ і організацій, науковим працівникам державних не бюджетних
підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову
та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої
відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право
зазначені особи, затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000 року
№1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
.
Відповідно до п. 2 Порядку 50% суми різниці фінансується за
рахунок коштів державного бюджету, інша частина - за рахунок
коштів підприємства. Відповідно до ч.2 п. 5 Порядку підприємства
щомісячно до 25 числа повинні перераховувати органу Пенсійного
фонду кошти для виплати різниці у розмірі пенсії, призначеної в
минулих та поточних роках. Відповідний обов'язок покладається на
підприємство, однак у разі порушення строків сплати коштів на
фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду
стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.
На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
надійшла касаційна скарга державного українського
науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, в
якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та
апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга державного
українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової
промисловості задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення
норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст.
225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для зміни, скасування
судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або
закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для
передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого
адміністративного суду України відсутні.
Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу державного українського науково-дослідного
інституту фарфоро-фаянсової промисловості відхилити, а постанову
господарського суду Київської області від 22 травня 2006 року та
ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 06 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
Суду України Харченко В.В.