ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Хімрост", Державної податкової інспекції у Деснянському районі
міста Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2006р.
у справі № 25/380-28/150 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрост"
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 14.12.2005 р.
позов ТОВ "Хімрост" до ДПI у Деснянському районі м. Києва про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.09.2004
р. № 0002002301/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання
за платежем з податку на додану вартість у сумі 3330000,00 грн., в
тому числі 1665000,00 грн. - основний платіж та 1665000,00 грн. -
штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6
пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, задоволено частково: вказане
податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині
визначення податкового зобов'язання в сумі 2913750,00 грн., в тому
числі 1387500,00 грн. - основний платіж та 1526250,00 грн. -
штрафні санкції.
Висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення
позову вмотивований тим, що ПДВ у сумі 1387500,00 грн., включений
позивачем до податкового кредиту в декларації за грудень 2003 р. у
зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Ремікс-Папір" та ТОВ "Модес"
на загальну суму 6937500,00 грн., в тому числі ПДВ 1387500,00
грн., підтверджений податковими накладними від 23.12.2003 р. № 789
та від 22.12.2003 р. № 124, виданими зазначеними постачальниками.
Відсутність заниження позивачем податкових зобов'язань у великому
розмірі, а також недоведення відповідачем факту засудження
посадових осіб позивача за скоєння злочину щодо ухилення від
сплати податків чи декларування позивачем переоцінених або
недооцінених об'єктів оподаткування за висновком суду слугувало
підставою для визнання неправомірним накладення на позивача
штрафних санкцій на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1
ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у сумі 1526250,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено частково: спірне податкове повідомлення-рішення визнано
недійсним в частині накладених на ТОВ "Хімрост" штрафних санкцій в
сумі 1665000,00 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що
операції з продажу, здійснені між ТОВ "Ремікс-Папір", ТОВ "Модес"
та позивачем, є бартерними операціями, оскільки за придбані у ТОВ
"Ремікс-Папір" та ТОВ "Модес" товари на загальну суму 6937500,00
грн., в тому числі ПДВ 1387500,00 грн. позивач розрахувався
простими векселями, виданими ТОВ "РСФ "Ремторгбуд" загальною
номінальною вартістю 10000000,00 грн. та загальною договірною
вартістю 8325000,00 грн., на яку позивач зобов'язаний був
збільшити об'єкт оподаткування в грудні 2003 року та визначити
податкові зобов'язання в сумі 1665000,00 грн.
Визнаючи неправомірним застосування до позивача штрафних
санкцій у сумі 1665000,00 грн., суд апеляційної інстанції виходив
з того, що відповідачем не доведено в судовому процесі факту
засудження посадових осіб позивача за скоєння злочину щодо
ухилення від сплати податків чи декларування позивачем
переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування з огляду на
те, що позивачем лише неправильно визначено базу оподаткування.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у
справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення
позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.21
Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
,
підпункту 7.3.4 пункту 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 655, частини 2 ст.715 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, пункту 1.19 ст.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 13
Iнструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті
України, затвердженої постановою Правління Національного банку
України від 29.03.2001 р. № 135.
В касаційній скарзі ДПI у Деснянському районі м. Києва
просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.03.2006 р. в частині задоволених позовних вимог як
таку, що на думку відповідача порушує підпункти 17.1.3 та 17.1.6
пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, та ухвалити нове рішення про
відмову в задоволенні позову в повному обсязі заявлених позовних
вимог.
Сторони надали письмові заперечення на касаційні скарги
другої сторони та просять залишити ці скарги без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу
від 03.11.2003 р. № 3-11/03Р придбав у ТОВ "Ремікс-Папір"
обладнання / комплекс ВИЗА АВО ГАЗА в кількості 36 штук /по ціні
3300000,00 грн., в тому числі ПДВ 555000,00 грн., а за договором
купівлі-продажу від 03.11.2003 р. № 3-11/03М - у ТОВ
"Модес"обладнання / комплекс ВИЗА АВО ГАЗА в кількості 54 штук /по
ціні 4995000,00 грн., в тому числі ПДВ 832500,00 грн.
Поставки за вказаними договорами відбулися в грудні 2003 року
на підставі податкових накладних від 23.12.2003 р. № 789 на суму
3330000,00 грн., в тому числі ПДВ 555000,00 грн., виданої ТОВ
"Ремікс-Папір", та від 22.12.2003 р. № 124 на суму 4995000,00
грн., в тому числі ПДВ 832500,00 грн., виданої ТОВ "Модес".
Вказані суми ПДВ включені позивачем до суми податкового кредиту в
податковій декларації за грудень 2003 року.
Відповідно до додаткових угод від 23.12.2003 р. до зазначених
договорів купівлі-продажу, якими передбачався розрахунок покупця з
продавцями за придбане обладнання векселем, позивач згідно актів
приймання-передачі векселів від 30.12.2003 р. передав ТОВ
"Ремікс-Папір" два прості векселя, емітовані ТОВ "РСФ
"Ремторгбуд", загальною номінальною вартістю 4000000,00 грн. по
загальній договірній ціні 3330000,00 грн., а ТОВ "Модес" - три
прості векселі цього ж емітента загальною номінальною вартістю
6000000,00 грн. по загальній договірній ціні 4995000,00 грн.
За визначенням пункту 1.19 ст.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке в силу
пункту 1.11 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вживається і для цілей останнього із вказаних
законів, бартер / товарний обмін / - господарська операція, яка
передбачає проведення розрахунків за товари / роботи, послуги / у
будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів / робіт, послуг /.
Особливість бартерної / товарообмінної / операції в цілях
оподаткування податком на додану вартість полягає в тому, що у
кожного із її учасників виникають податкові зобов'язання, як у
постачальника, та право на податковий кредит, як у покупця, по
кожній з балансуючих операцій в межах бартерної /товарообмінної/
операції.
Такий порядок податкового обліку бартерної / товарообмінної /
операції в цілях оподаткування відповідає положенням підпункту
7.7.5 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції Закону України від 02.03.2000
р. № 1523-III, чинній на момент виникнення спірного
правовідношення, щодо напрямків використання сум податку на додану
вартість, оскільки при бартерній / товарообмінній / операції
відсутній розрахунок грошовими коштами, а отже і відсутнє
перерахування податку до бюджету.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про обов'язок позивача визначити в податковій
декларації за грудень 2003 року податкові зобов'язання по
балансуючій операції - передачі векселів в розрахунок за придбане
обладнання у ТОВ "Ремікс-Папір" та ТОВ "Модес".
Відповідно до абзацу першого пункту 4.8 ст.4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції до
внесення змін в цей пункт Законом України від 25.03.2005 р. №
2505-IУ ( 2505-15 ) (2505-15)
у разі коли платник податку здійснює операції
з продажу товарів / робіт, послуг /, які є об'єктом оподаткування
згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення
боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у
формі простого або переказного векселя або інших боргових
інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою
оподаткування є договірна вартість таких товарів / робіт, послуг /
без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого
векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких
товарів / робіт, послуг /, збільшена на суму процентів,
нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу
такого векселя.
При відсутності процентів по векселях, переданих позивачем
ТОВ "Ремікс-Папір" та ТОВ "Модес" в розрахунок за придбане
обладнання, базою визначення податкових зобов'язань позивача по
цій балансуючій операції буде договірна вартість зазначеного
обладнання, а відтак сума податкового зобов'язання позивача буде
складати 1387500,00 грн.
Згідно пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні санкції
накладаються на платника податків за порушення податкового
законодавства.
Підпунктом 17.1.3 цього пункту встановлено, що у разі коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків з підстав, передбачених підпунктом
"б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти
відсотків від суми недоплати / заниження суми податкового
зобов'язання / за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору / обов'язкового платежу /, починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким
платником податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за
весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів,
що минули.
Згідно з підпунктом 17.1.6 цього ж пункту у разі коли
платника податків / посадову особу платника податку / засуджено за
скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник
податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти
оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання
у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів,
визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення,
сплачує штраф у розмірі п'ятидесяти відсотків від суми недоплати,
але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули.
Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах
вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні,
визначеному Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Стаття 212 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
встановлює, що під великим розміром коштів слід розуміти суми
податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі
і більше разів перевищують установлений законодавством
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Порядок застосування штрафних санкцій на підставі підпункту
17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначений підпунктом 6.1.6 пункту
6.1 Iнструкції про порядок застосування штрафних / фінансових /
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом
ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, згідно якого
цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума донарахованого
податкового зобов'язання / з конкретного податку, збору,
обов'язкового платежу / за актом перевірки / сукупно із
врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових
зобов'язань в інших періодах / дорівнює або перевищує законодавчо
визначені великі розміри.
Згідно пункту 22.5 ст.22 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
якщо норми інших законів містять
посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх
застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм
адміністративного та кримінального законодавства у частині
кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума
неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової
соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6
цього Закону для відповідного року / з урахуванням положень пункту
22.4 цієї статті /.
Розмір податкової соціальної пільги установлений пунктом 22.4
статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
, і у 2004 році склав 30 процентів суми податкової
соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті
6 цього Закону, тобто однієї мінімальної заробітної плати / у
розрахунку на місяць /, встановленої законом на 1 січня звітного
податкового року, - для будь-якого платника податку.
Враховуючи, що статтею 89 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
на 1 січня 2004 року
розмір мінімальної заробітної плати встановлено 205 гривень на
місяць, розмір податкової соціальної пільги для цілей визначення
великого розміру коштів згідно статті 212 Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ) (2341-14)
в цьому році становив 61,50 грн., а великий
розмір коштів - 184500,00 грн.
Згідно з частиною 2 ст. 10 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
фінансові санкції за наслідками
документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами
державної податкової служби України та іншими уповноваженими
державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених
законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок
або ревізій.
Оскільки сума податкового зобов'язання, яка підлягає
донарахуванню позивачу внаслідок заниження об'єкту оподаткування в
податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2003
року перевищує встановлений законом великий розмір, у податкового
органу були законні підстави для застосування до позивача наряду
із штрафними санкціями, встановленими підпунктом 17.1.3 пункту
17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, штрафних санкцій, передбачених підпунктом
17.1.6 цього пункту.
Висновок же суду апеляційної інстанції про відсутність
підстав для застосування таких санкцій не відповідає правильному
застосуванню цього підпункту, оскільки встановлена ним
відповідальність є додатковою до відповідальності, встановленої
підпунктами 17.1.1-17.1.5 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, і підставою для її
виникнення є, зокрема заниження податкового зобов'язання у великих
розмірах внаслідок переоцінення або недооцінення об'єктів
оподаткування.
Суд апеляційної інстанції, крім того, не звернув увагу, що
штрафні санкції до позивача згідно спірного податкового
повідомлення-рішення застосовані також на підставі підпункту
17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тоді як висновок суду щодо
підставності застосування до позивача штрафних санкцій зроблений
лише щодо санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.6
зазначеного пункту.
З огляду на суму податкового зобов'язання, правомірно
визначену позивачу, а також на положення підпунктів 17.1.3, 17.1.6
пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо розміру встановлених ними
штрафів правомірним є застосування до позивача штрафних санкції в
сумі 1387500,00 грн.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає
визнанню недійсним в частині визначеного ТОВ "Хімрост" податкового
зобов'язання в сумі 555000,00 грн., в тому числі 277500,00 грн. -
основний платіж та 277500,00 грн. - штрафні санкції / 1665000,00
грн.-1387500,00 грн.=277500,00 грн. - основне зобов'язання;
1665000,00 грн.-1387500,00 грн.=277500,00 грн. /.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції
підлягає зміні із задоволенням позову в зазначеній частині
позовних вимог з наведених вище підстав, оскільки судами
попередніх інстанцій допущені порушення норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий
адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю
"Хімрост" та ДПI у Деснянському районі м. Києва задовольнити
частково, змінити постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.03.2006 р., визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI у Деснянському районі м. Києва від
09.09.2004 р. № 0002002301/2 в частині визначення ТОВ "Хімрост"
податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість
у сумі 555000,00 грн., в тому числі 277500,00 грн. - основний
платіж та 277500,00 грн. - штрафні санкції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.