ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Нечитайла О.М.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
03.04.2006р.
у справі № 29/464 господарського суду міста Києва
за позовом відкритого акціонерного товариства акціонерної
компанії "Київводоканал"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві
по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 10.01.2006 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 01.03.2006 р., позов задоволено: визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення СДПI у м. Києві по роботі з
великими платниками податків від 27.05.2005 р. про застосування до
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на підставі підпункту
17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафних санкції за затримку
граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за
платежем з податку на прибуток: № 0000022400/2 в сумі 11150,00
грн., що складає 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання
222300,00 грн.; № 0000012400/2 в сумі 2603750,07 грн., що складає
50% від узгодженої суми податкового зобов'язання 5207500,14 грн.;
№ 0000072400/2 в сумі 39050,00 грн., що складає 50% від узгодженої
суми податкового зобов'язання 78100,00 грн.; № 0000062400/2 в сумі
480850,03 грн., що складає 50% від узгодженої суми податкового
зобов'язання 961700,06 грн.; № 0000052400/2 в сумі 318050,00 грн.,
що складає 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання
636100,00 грн.; № 0000042400/2 в сумі 1069950,00 грн., що складає
50/ від узгодженої суми податкового зобов'язання 2139900,00 грн.;
№ 0000032400/2 в сумі 375100,00 грн., що складає 50% від
узгодженої суми податкового зобов'язання 720200,00 грн.; №
0000142400/2 в сумі 1124000,13 грн., що складає 50% від узгодженої
суми податкового зобов'язання 2248000,00 грн.; № 0000132400/2 в
сумі 6424300,33 грн., що складає 50% від узгодженої суми
податкового зобов'язання 12848600,00 грн.; № 0000122400/2 в сумі
2007700,00 грн., що складає 50% від узгодженої суми податкового
зобов'язання 4015400,00 грн.; № 0000112400/2 в сумі 881050,00
грн., що складає 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання
1762100,00 грн.; № 0000102400/2 в сумі 1053900,10 грн., що складає
50% від узгодженої суми податкового зобов'язання 2107800,00 грн.;
№ 0000092400/2 в сумі 783200,10 грн., що складає 50% від
узгодженої суми податкового зобов'язання 1566400,08 грн.; №
0000082400/2 в сумі 410250,03 грн., що складає 50% від узгодженої
суми податкового зобов'язання 820500,06 грн.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
вмотивовані посиланням на встановлений факт визначення
контролюючим органом тривалості затримки позивачем граничних
строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань та сум
податкових зобов'язань, які були взяті до розрахунку штрафних
санкцій, виходячи не із сплачених позивачем сум податку за
відповідні звітні податкові періоди, а із сум, що залишилися в
складі платежів за ці звітні податкові періоди після спрямування
контролюючим органом платежів на погашення податкового боргу
позивача з податку на прибуток, який виник за попередні звітні
податкові періоди, що, на думку суду, не відповідає пункту 1.3
ст.1, ст.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст.11, 11-1
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
.
В касаційній скарзі СДПI у м. Києві по роботі з великими
платниками податків просить скасувати ухвалені у справі судові
рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні
позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної
інстанцій пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
/ Закон від 21.12.2000 р. №
2181-III /, пункту 5.4 Iнструкції про порядок ведення органами
державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів
/ обов'язкових платежів /, що надходять до бюджетів та до
державних цільових фондів, затвердженої наказом ГДПI України від
12.05.1994 р. № 37 у редакції наказу ДПА України від 03.09.2001 р.
№ 342 ( z0887-01 ) (z0887-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 18.10.2001 р. за № 887/6078, пункту 3 частини 1 ст.202 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необгрунтованою.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що штрафні санкції згідно спірних
податкових повідомлень-рішень застосовані до позивача за затримку
більш як на 90 календарних днів граничного строку сплати
узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток,
задекларованих за III квартал 2001 року в сумі 5207500,14 грн., за
жовтень 2001 року в сумі 222300,00 грн., за листопад 2001 року в
сумі 750200,00 грн., за IУ квартал 2001 року в сумі 2139900,00
грн., за січень 2002 року в сумі 636100,00грн., за лютий 2002 року
в сумі 961700,00 грн., за I квартал 2002 року в сумі 78100,00
грн., за III квартал 2002 року в сумі 820500,06 грн., за IУ
квартал 2002 року в сумі 1566400,08 грн., за січень 2003 року в
сумі 2107800,00 грн., за I квартал 2003 року в сумі 1762100,00
грн., за II квартал 2003 року в сумі 4015400,00 грн., за III
квартал 2003 року в сумі 12848600,00 грн., за I квартал 2004 року
в сумі 2331000,00 грн. Штрафні санкції накладені у розмірі 50% від
зазначених сум узгоджених податкових зобов'язань.
Разом з тим, судом встановлено, що із задекларованих сум
податкових зобов'язань позивач сплатив шляхом подачі до
банківської установи, в якій відкрито його поточний рахунок,
платіжних доручень на перерахування до бюджету сум податку на
прибуток в строк, установлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст.5
Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, 10000,00
грн. за III квартал 2002 року; 170000,00 грн. за січень 2003 року;
1910000,00 грн. за I квартал 2003 року, що на 147900,00 грн.
більше задекларованої за цей звітний податковий період суми
податкового зобов'язання; 2979205,17 грн. за II квартал 2003 року;
6540000,00 грн. за III квартал 2003 року; 231000,00 грн. за I
квартал 2004 року.
Згідно пункту третього частини 1, частини 3 ст.9 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
платники податків
і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні
суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені
законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору
(обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням
податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не дає визначення події, з настанням якої податок
вважається сплаченим його платником. Не дає такого визначення і
Закон від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, який відповідно
до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування та який,
зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків, зборів / обов'язкових платежів /, включаючи збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 3 ст.23 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженнями та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
від 18.01.2001 р. №
2240-III днем сплати страхових внесків вважається: у разі
перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до
установи банку розрахункових документів на перерахування страхових
внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення
коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для
перерахування на рахунок Фонду.
Частиною 7 ст.9 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що у
разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд
застосовує закон, що регулює подібні правовідносини / аналогія
закону /, а за відсутності такого закону суд виходить із
конституційних принципів і загальних засад права / аналогія права
/.
З врахуванням зазначеного та застосовуючи аналогію закону є
підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку
платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум податку на
прибуток його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах
припинився.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону від
21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
підставою для застосування
встановлених цим підпунктом штрафних санкцій є несплата платником
податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом
граничних строків, визначених цим Законом.
Отже, у контролюючого органу не було законних підстав
застосовувати до позивача штрафні санкції за затримку граничних
строків сплати задекларованих сум податкових зобов'язань за III
квартал 2002 року, IУ квартал 2002 року, січень 2003 року, I
квартал 2003 року, II квартал 2003 року, III квартал 2003 року та
I квартал 2004 року, без врахування сплачених позивачем сум
податку за ці звітні податкові періоди.
Положення пункту 7.7 ст.7 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції Закону України від 20.02.2003 р. № 550-IУ
( 550-15 ) (550-15)
щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню
податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку
черговості його виникнення, на який посилається контролюючий орган
в обгрунтування правомірності застосування штрафних санкцій за
затримку граничних строків сплати задекларованих позивачем сум
податкових зобов'язань без врахування сплачених ним своєчасно
платежів, не змінює встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1
ст.17 цього Закону підстави для притягнення платника податків до
відповідальності.
Так само не змінює вказані підстави відповідальності і
передбачений пунктом 5.4 Iнструкції про порядок ведення органами
державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів
/ обов'язкових платежів /, що надходять до бюджетів та до
державних цільових фондів, затвердженої наказом ГДПI України від
12.05.1994 р. № 37, в редакції наказу ДПА України від 03.09.2001
р. №342 ( z0887-01 ) (z0887-01)
, порядок обліку надходження платежів в
картках особових рахунків платників податків з врахуванням
календарної черговості настання граничних термінів сплати
узгоджених сум податкових зобов'язань, оскільки регулює саме дії
податкових органів щодо обліку надходжень платежів по сплаті
податків, зборів / обов'язкових платежів /.
Оскільки підставою для застосування до позивача штрафних
санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень за висновком
СДПI була затримка граничного строку сплати узгоджених сум
податкових зобов'язань 820500,06 грн. за III квартал 2002 року,
1566400,08 грн. за IУ квартал 2002 року, 2107800,00 грн. за січень
2003 року, 1762100,00 грн. за I квартал 2003 року, 4015400,00 грн.
за II квартал 2003 року, 12848600,00 грн. за III квартал 2003 року
та 2248000,00 грн. за I квартал 2004 року, позивача притягнуто до
відповідальності саме за такі порушення податкового законодавства
і визначення підстав притягнення платника податків до
відповідальності за порушення податкового законодавства є
компетенцією податкового органу, податкові повідомлення-рішення
про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку
граничних строків сплати зазначених узгоджених сум податкових
зобов'язань не відповідають підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17
Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У податкового органу були передбачені цим підпунктом підстави
для застосування до позивача штрафних санкцій за затримку
граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань,
задекларованих за вказані звітні податкові періоди, виходячи з
фактично не сплачених в установлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3
ст.5 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
строк сум за
цими податковими зобов'язаннями, однак це повноваження податковим
органом реалізовано не було.
Відповідно до пункту 1.2 ст.1 вказаного Закону податкове
зобов'язання - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,
визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг / недоїмка
/ - податкове зобов'язання / з урахуванням штрафних санкцій за їх
наявності /, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене
в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання.
За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція / штраф
/ - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов'язання / без нарахування пені та штрафних
санкцій /, яка справляється з платника податків у зв'язку з
порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти
висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є складовою
податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється
строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15
вказаного Закону.
Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків,
визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право
самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків
у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095
дня, наступного за останнім днем граничного строку подання
податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація
була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо
протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму
податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від
такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації
не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.<
o:p>
Чине законодавство не містить норми, якою б було визначено
початок перебігу строку на визначення платнику податків
контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із
штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту
17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону
від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
початок перебігу строку
давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків
податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми
податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 ст.9
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо застосування аналогії закону перебіг
строку давності для визначення платнику податків податкового
зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на
підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 цього Закону
починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня
порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 цього Закону щодо
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Застосування до позивача штрафів згідно податкових
повідомлень-рішень від 27.05.2005 р. № 0000012400/2. №
0000022400/2, № 0000032400/2, № 0000042400/2, № 0000052400/2, №
0000062400/2, № 0000072400/2 за затримку граничних строків сплати
узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за III
квартал 2001 року, жовтень, листопад 2001 року, IУ квартал 2001
року, січень, лютий 2002 року, I квартал 2002 року відповідно з
граничними строками сплати 19.11.2001р., 30.11.2001р.,
30.12.2001р., 19.02.2002р., 02.03.2002р.,20.05.2002р. відповідно
здійснено за межами строку давності, встановленого підпунктом
15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, що обумовлює недійсність таких податкових
повідомлень-рішень.
З урахуванням викладеного ухвалені по справі судові рішення
судів попередніх інстанцій, як такі, що відповідають обставинам
справи, правам і обов'язкам сторін у справі, підлягають залишенню
без змін.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів
попередніх інстанцій щодо прав і обов'язків сторін у справі.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 03.04.2006р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Нечитайло О.М.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.