ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Марушевському А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до територіального управління Державної судової адміністрації у
Вінницькій області про визнання відмови неправомірною, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним
позовом.
У позові зазначав, що він з 01 квітня 1999 року по 31 жовтня
2002 року працював на посаді викладача у Вінницькій філії МАУП, а
згідно наказу начальника управління юстиції Вінницької області від
01 листопада 2002 року його зараховано на посаду судді Ленінського
районного суду м. Вінниці.
Частиною 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка
за вислугу років у наступних розмірах : при стажі роботи понад 3
роки - 10%, понад 5 років - 15 %, понад 10 років - 20 %, понад 15
років - 25 %, понад 20 років - 30 %, понад 25 років - 40 % від
загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за
кваліфікаційні класи.
Згідно ч. 6 ст. 44 цього ж Закону, для суддів судів загальної
юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до
посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім
часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах
слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників,
яким законом передбачені такі ж пільги.
Позивач вказував на те, що ч.1 ст. 57 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
педагогічним і науково-педагогічним
працівникам встановлені надбавки за вислугу років щомісячно у
відсотках до посадового окладу залежно від стажу педагогічної
роботи у розмірах, аналогічних тим, що передбачені ч.4 ст. 44
Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
.
В зв'язку з цим позивач вважав, що він має право на
зарахування до стажу, що дає право на одержання надбавки до
посадового окладу за вислугу років, періоду його роботи на посаді
викладача у Вінницькій філії МАУП і вказував, що відповідач
відмовляється провести таке зарахування.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1. просив визнати
протиправною відмову управління Державної судової адміністрації у
Вінницькій області щодо зарахування до стажу, що дає право на
одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, періоду
його роботи на посаді викладача у Вінницькій філії МАУП та
покласти на відповідача обов'язок провести таке зарахування з
перерахунком нарахованої надбавки до посадового окладу за вислугу
років за весь час його позивача на посаді судді Ленінського
районного суду м. Вінниці.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 20
лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Вінницької області від 04 квітня 2006 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями,
територіальне управління ДСА у Вінницькій області подало касаційну
скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про
відмову ОСОБА_1. у задоволенні його позовних вимог.
В скарзі управління посилається на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами, позивач працював на посаді
викладача у Вінницькій філії МАУП з 01 квітня 1999 року по 31
жовтня 2002 року.
Згідно наказу начальника управління юстиції Вінницької
області від 01 листопада 2002 року ОСОБА_1. було зараховано на
посаду судді Ленінського районного суду м. Вінниці.
Відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
, для суддів судів загальної юрисдикції до стажу
роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за
вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах
суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських
працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені
такі ж пільги.
При цьому судами зазначено, що ч.1 ст. 57 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
педагогічним і науково-педагогічним
працівникам встановлені надбавки за вислугу років щомісячно у
відсотках до посадового окладу залежно від стажу педагогічної
роботи у розмірах, аналогічних тим, що передбачені ч.4 ст. 44
Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
.
Разом з тим, частина 1 ст. 57 Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ) (1060-12)
передбачає виплату педагогічним і науково-педагогічним
працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до
посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу
педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10%, понад 10
років - 20%, понад 20 років - 30%.
В той же час частиною 4 ст. 44 Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
передбачено, що суддям виплачується щомісячна
надбавка за вислугу років у наступних розмірах: при стажі роботи
понад 3 роки - 10%, понад 5 років - 15 %, понад 10 років - 20 %,
понад 15 років - 25 %, понад 20 років - 30 %, понад 25 років - 40
% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати
за кваліфікаційні класи.
Аналіз зазначених норм цих двох законів не дає підстав
однозначно стверджувати, що перераховані в них відсотки щомісячної
надбавки за вислугу років повністю співпадають, як того потребує
ч.6 ст.44 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
.
Так, педагогічним і науково-педагогічним працівникам окремо
не передбачено підвищення надбавок у відсотках при стажі
педагогічної роботи понад 5, 15 та 25 років, в той час як суддям
таке підвищення законом передбачено.
Тобто при роботі на посаді судді через 5 років вказана
надбавка складе вже 15%, в той час як для педагогічного і
науково-педагогічного працівника вона залишиться в розмірі 10%,
така ж ситуація виникає через 15 та 25 років.
На цю обставину суди попередніх двох інстанцій уваги не
звернули і без належного обгрунтування передчасно прийшли до
висновку про абсолютну аналогічність розмірів надбавок до
посадових окладів, передбачених як ч.1 ст. 57 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
, так і ч.4 ст.44 Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
.
Крім того, в оскаржених судових рішеннях не дано ніякої
оцінки і тій обставині, що названі два закони регулюють
правовідносини, які по своїй природі не є тотожними.
Не з'ясованим у судових засіданнях залишилось і питання щодо
юридичного статусу Вінницької філії Міжрегіональної академії
управління персоналом.
Таким чином, судами було порушено норми матеріального та
процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи і такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної
інстанції.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що постановлені у
справі судові рішення не повинні залишатись в силі. Їх необхідно
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції, під час якого суду слід врахувати наведене і у
відповідності із вимогами закону вирішити даний спір.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу територіального управління Державної судової
адміністрації у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20
лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області
від 04 квітня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :