УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.
суддів Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гончар Л.Я.
Матолича С.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Луганської митниці на рішення
господарського суду Луганської області від 10 березня 2005 року та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10
травня 2005 року у справі за позовом ТОВ "Канкаст" до Луганської
митниці про визнання недійсним карток відмови у митному оформленні
товару,-
Встановила:
У січні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Канкаст"звернулось до господарського суду Луганської області з
позовом до Луганської митниці про визнання недійсним карток
відмови у пропуску на митну територію України № 702020006/4/006986
від 30.12.2004р., № 702020006/4/006985 від 30.12.2004р., а також
№702020006/4/006911 та № 702020006/4/006910 від 29.12.2004р. та
зобов'язання здійснити митне оформлення товарів за
зовнішньоекономічним контрактом від 06.04.2004р. з ЗАТ "Сибтяжмаш"
м.Красноярск Російської Федерації.
В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що з
метою проведення митного оформлення імпортованого товару
30.12.2004р. надав митниці вантажні митні декларації і прості
векселі на суми податку на додану вартість 434267,32 грн. та
167266,86 грн.У митному оформленні товару було відмовлено і видано
катки відмови у пропуску на митну територію чи митному оформленні
товару. В картках відмови зазначена причина-невиконання п. 4
постанови Кабінету Міністрів України №574 від 9.06.1997р. "Про
затвердження положення про вантажну митну декларацію" та ст.88
МКУ.
Додатково позивач посилався на те, що ним подано повний
комплект документів, необхідних для митного оформлення вантажу.
Позивач також вважає, що застосування норм пункту 4 Порядку
випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму
податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 01.10.97р. № 1104, і абзацу 1 ст. 71 Закону
України "Про державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
суперечить діючому законодавству і Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платникам податку надано право при ввезені товарів
на митну територію України надавати органам митного контролю
простий вексель на суму податкового зобов'язання. Згідно існуючого
Порядку видача податкового векселя здійснюється за бажанням
платника під час проведення митного оформлення ввезених на митну
територію товарів в строк, встановлений для сплати податку на
додану вартість. Зміни до Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у встановленому порядку не вносились, а
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначено,
що ставки, механізм стягнення податків і зборів не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування. Постанова Кабінету Міністрів України
від 10.01.02р. № 21 ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
"Про заходи щодо забезпечення
виконання Державного бюджету України у 1 кварталі 2002 року"
суперечить п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10
березня 2005 року, залишеним без змін постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року позовні
вимоги задоволені. Визнано недійсними картки відмови в пропуску на
митну територію України №702020006/4/006986 від 30 грудня 2004
року, №702020006/4/006985 від 30 грудня 2004 року, видані
Луганською митницею.В частині визнання недійсними картки відмови
за ВМД № 702020006/4/006911 та № 702020006/4/006910 від 29.12.04р.
провадження у справі припинено.
Зобов'язано Луганську митницю здійснити ТОВ "Канкаст" митне
оформлення товарів по контракту №112/41 від 06 квітня 2004 року з
ЗАТ "Сібтяжмаш", М.Красноярськ, Росія з оплатою податку на додану
вартість векселями ТОВ "Канкаст" без нарахування митного збору за
перебування під митним контролем за весь час затримки митного
оформлення з вини митниці.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
Луганської митниці, в якій ставиться питання про їх скасування та
прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Луганської
митниці задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
30 грудня 2004 року ТОВ "Канкаст" для проведення митного
оформлення імпортованого товару, отриманого згідно з контрактом
№112/41 від 06 квітня 2004 року з ЗАТ "Сібтяжмаш", м. Красноярськ,
Росія, надало Луганській митниці митну декларацію
№702020006/4/006985 і простий вексель №6430434220267 на суму
податку на додану вартість 434267 грн. 32 коп., митну декларацію
№702020006/4/006986 і простий вексель №6430434220269 на суму
податку на додану вартість 167266 грн. 86 коп.
30 грудня 2004 року у митному оформленні відповідачем
відмовлено, про що заповнено картки відмови в пропуску на митну
територію України №702020006/4/006986 від ЗО грудня 2004 року,
№702020006/4/006985 від ЗО грудня 2004 року, із зазначенням
причини відмови: невиконання п.4 Постанови Кабінету Міністрів
України №574 від 09 червня 1997 ( 574-97-п ) (574-97-п)
року "Про
затвердження Положення про вантажну митну декларацію" і ст. 88
Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
.
На момент виникнення спірних правовідносин, митного
оформлення і звернення з позовом до господарського суду Луганської
області ТОВ "Канкаст" не мало статусу підприємства з іноземними
інвестиціями.
Пунктом 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР
передбачено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники
податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України можуть за власним бажанням надавати органам митного
контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі -
податковий вексель), один примірник якого залишається в органі
митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на
адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації
платника податку, а третій надається платнику податку.
На виконання п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Постановою Кабінету Міністрів
України від 01 жовтня 1997 року №1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
затверджено
"Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на
суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарі
на митну територію України", яким встановлюються єдині правила
випуску, обігу та погашення векселів, які видаються платниками
податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України на суму податкового зобов'язання.
Пунктом 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які
видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України передбачено
вимоги для осіб, які можуть видавати податковий вексель щодо
сплати податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні)
товарів на митну територію України.
Як встановлено матеріалами справи, позивач відповідає
вимогам, встановленим для осіб, які можуть видавати податковий
вексель при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України.
Відповідно до частини 2 пункту 11.5 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума, зазначена у
податковому векселі зараховується до суми податкових зобов'язань
платника податку в податковому періоді, в якому вексель підлягає
погашенню, що є, як обгрунтовано зазначено господарським судом,
відстрочкою виконання податкового зобов'язання, а не безгрошовою
формою розрахунків із бюджетом. Таким чином, суд правомірно
відхилив посилання відповідача на вимоги абзацу 1 ст. 71 Закону
України "Про державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
.
Позивач на законній підставі видав податковий вексель на
сплату податку на додану вартість при ввезенні товару на митну
територію України.
За таких обставин господарський суд Луганської області
обгрунтовано визнав недійсними картки відмови в пропуску на митну
територію України №702020006/4/006986 від ЗО грудня 2004 року,
№702020006/4/006985 від ЗО грудня 2004 року, видані Луганською
митницею. В частині визнання недійсними картки відмови в пропуску
на митну територію України №702020006/4/006911 від 29 грудня 2004
року, №702020006/4/006910 від 29 грудня 2004 року провадження у
справі правомірно припинено.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити
митне оформлення товарів по контракту №112/41 від 06 квітня 2004
року з ЗАТ "Сібтяжмаш", м. Красноярськ, Росія з оплатою податку на
додану вартість векселями ТОВ "Канкаст" без нарахування митного
збору за перебування під митним контролем за весь час затримки
митного оформлення, то господарським судом Луганської області
вірно зроблено посилання на підпункт 7.3.7 пункту 7.3 статті 7
Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною
митною декларацією, затвердженого наказом Державної митної служби
України 23 червня 1998 №363, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 14 липня 1998 року за №443/2883 ( z0443-98 ) (z0443-98)
,
якими зазначено, що при нарахуванні зборів за перебування під
митним контролем до строку перебування під митним контролем не
включається час затримки митного оформлення, що сталася з вини
митниці.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими,
підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів
Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Луганської митниці відхилити, а рішення
господарського суду Луганської області від 10 березня 2005 року та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10
травня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий - Харченко В.В.
Судді: Васильченко Н.В.
Гончар Л.Я.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.