ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Сергейчука О.А.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробнича комерційна фірма "Барс"
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
25.05.2006 р.
у справі № 2/44а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробнича комерційна фірма "Барс"
до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Донецької області від
28.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного
господарського суду від 25.05.2006 р., у задоволенні позову про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.08.2005
р. № 001682342/0, від 03.10.2005 р. №0001682342/1, від 30.01.2006
р. № 0001682342/2, від 09.02.2006 р. №0001682342/3, відмовлено
повністю.
ТОВ "НВКФ "Барс" подало касаційну скаргу, якою просить
скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти рішення
про перегляд справи. Посилається на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм законодавства. Наголошує на тому, що
підприємство жодним чином не порушило вимог п. 9.1 ст. 9, п.п.
7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Сторони, належним чином повідомлені про день, час та місце
касаційного розгляду справи, своїх представників в судове
засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні
податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податку
на додану вартість були прийняті за наслідками планової
комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства за період з 14.12.2001 р. по 30.06.2004
р. в ході якої податковим органом були виявлені порушення
позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7,
п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. №168/97-ВР. На думку податкового
органу, вказані порушення полягали у формуванні позивачем
податкового кредиту за 23 податковими накладними, які складені ПП
"Прокус мастер-принт", яке на час їх складення не мало статусу
платника податку на додану вартість. Крім того, у податкових
накладних неправильно визначений індивідуальний податковий номер
продавця, що свідчить про їх невідповідність вимогам закону.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні позову, суди попередніх
інстанцій виходили з того, що податковий кредит сформовано
позивачем неправомірно, оскільки податкові накладні складені з
порушенням вимог Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема містять недоліки (відсутність прізвища
особи, яка їх складала, складені особою, установчі документи,
свідоцтво платника податку на додану вартість та
фінансово-господарські документи якої у судовому порядку визнані
недійсними). Згідно акту анулювання № 6 від 24.07.2003 р. ПП
"Прокус мастер-принт" виключений з реєстру платників податку на
додану вартість 30.10.2002р. Судом першої інстанції було також
зазначено, що відповідальність у податкових відносинах настає
незалежно від наявності вини платника податків.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів
попередніх інстанцій про виключну відсутність у платника податку
на додану вартість права на включення до податкового кредиту
сплаченого (нарахованого) ПДВ на підставі податкових накладних,
виданих особою, установчі документи якої та свідоцтво платника
податку на додану вартість були визнані недійсними, а також з тих
підстав, що податкові накладні не містять певної інформації.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. №
168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування спірного
податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата
коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або
отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що
засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт,
послуг).
Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі
коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону,
лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника
податку права на включення до податкового кредиту сплачених
(нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат. I тільки у разі не підтвердження на момент
перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника
податку могла бути застосована відповідальність у вигляді
фінансовий санкцій.
Суд касаційної інстанції зазначає про неправомірність позиції
суду першої інстанції стосовно того, що платник податків має нести
відповідальність незалежно від наявності у нього вини. Відсутність
вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у
вигляді донарахування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва ПП
"Прокус мастер-принт" про реєстрацію платника податку та
виключення такого платника з реєстру шляхом складання відповідного
акту не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність
податкових накладних, виданих таким контрагентом, на час
здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність
включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану
вартість, сплачених у межах виконання договору.
У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової
угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з
перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого
учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового
законодавства .
Суди попередніх інстанцій, встановивши факт відсутності у
податкових накладних, на підставі яких формувався податковий
кредит, прізвища особи, яка їх складала, не надали оцінки тому, чи
передбачена така вимога до податкової накладної п.п. 7.2.1. п.
7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на час складання податкових
накладних), чи є такий недолік суттєвим, який би позбавив
податкову накладну ознак звітного та розрахункового документа,
який підтверджує факти придбання товарів (робіт, послуг). При
цьому, суди мали надати оцінку зазначеному у сукупності з іншими
обставинами справи, встановивши, чи мало місце здійснення
господарських операцій за якими сформований спірний податковий
кредит, зокрема придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до валових витрат, чи здійснена сплата (нарахування)
податку у звітному періоді у зв'язку з таким придбанням.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не
можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробнича комерційна фірма "Барс" задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Донецької області від
28.03.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду
від 25.05.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд
до Господарського суду Донецької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис О.А. Сергейчук
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.I. Степашко
Згідно з оригіналом.
Суддя Н.Г. Пилипчук