ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Лелюку О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від
26.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку
ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, -
встановила:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного
суду м. Донецька з позовом до управління праці та соціального
захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про
стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
в розмірі 3 070,
9грн. за період з 2002-2004р.р.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від
21.02.2006р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з
управління праці та соціального захисту населення Київської
районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму
на оздоровлення за 2002-2004 роки включно у розмірі 3 179, 9грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26.05.2006р.
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту
населення Київської районної у м. Донецьку ради було задоволено.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2006р.
скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову
апеляційного суду Донецької області від 26.05.2006р. скасувати та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС та інвалідом 2 групи. Оскільки за період з 2002р. по 2004р.
грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу,
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
, а
не статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
ОСОБА_1 звернувся до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Абзацом 1 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
передбачено, що щорічна
допомога на оздоровлення інвалідам II групи виплачується в розмірі
п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів
мінімальних заробітних плат на 2002 - 2004 роки не вбачається
будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру
мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ
№ 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної допомоги на оздоровлення
протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру,
встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада
України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких
рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад
пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при
вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
та
законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2002 -
2004 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, управління праці
та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку
ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення
за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної
плати на момент виплати.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене
відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна
скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції
скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Донецької області від
26.05.2006р. - скасувати.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від
21.02.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку
ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга