ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О. О.,
за участю скаржника ОСОБА_1. та представника суб'єкта
оскарження ОСОБА_2.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на
рішення апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2005 року у
справі за його скаргою на рішення управління Пенсійного фонду
України в Шевченківському районі м. Києва, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2004 рокуОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на
рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському
районі м. Києва від IНФОРМАЦIЯ_3про відмову в призначенні йому
пенсії згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
з тих підстав, що науковий стаж його
роботи складає 16 років 9 місяців 24 дні, що є меншим, ніж
передбачено Законом.ОСОБА_1. просив визнати недійсним це рішення
та зобов'язати суб'єкт оскарження зарахувати до наукового стажу
періоди роботи, які не були враховані УПФ України в
Шевченківському районі м. Києва, а саме: в IНФОРМАЦIЯ_1, а також
період роботи в IНФОРМАЦIЯ_2, що є підставою для призначення
пенсії відповідно до вимог Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13
грудня 2004 року скаргу ОСОБА_1. задоволено частково.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2005 року
рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2004
року, в частині задоволення заявлених вимог, скасовано і ухвалено
нове, яким відмовлено ОСОБА_1. в задоволенні скарги.
У касаційній скарзіОСОБА_1. просить скасувати рішення
апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено,
що згідно статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
пенсія науковому (науково-педагогічному)
працівникові призначається при досягненні пенсійного віку
чоловіком - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому
числі стажу наукової роботи не менше 20 років.
Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону, до наукових
установ відносяться юридичні особи незалежно від форм власності,
що створені в установленому законодавством порядку, для якої
науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70
відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок, що
для зарахування вищезазначеного періоду роботи заявника до
наукового стажу роботи немає підстав, оскільки відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року
№1571 ( 1571-2001-п ) (1571-2001-п)
та наданих ОСОБА_1 документів не вбачається,
що займаючи зазначені посади він займався науковою,
науково-технічною або науково-організаційною діяльністю не менше
ніж 70 відсотків та посада старшого інженера зазначеною постановою
не передбачена.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції
помилково прийшла до висновку, що в задоволенні скарги заявника
щодо визнання неправомірним рішення суб'єкта оскарження від
IНФОРМАЦIЯ_3 про відмову в призначенні пенсії відповідно до Закону
України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції
необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в
силі як таке, що грунтується на чинному законодавстві та скасоване
помилково.
Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2005 року у
справі за його скаргою на рішення управління Пенсійного фонду
України в Шевченківському районі м. Києва скасувати.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня
2004 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.