ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"19" червня 2007 р. Справа № 6/272 к/с № К-22428/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Міненко О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Добровеличківської міжрайонної
державної податкової інспекції Кіровоградської області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.04.2006 року
у справі № 6/272
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Помічнянський
елеватор"
до Добровеличківської міжрайонної державної податкової
інспекції Кіровоградської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2005 року Відкрите акціонерне товариство
"Помічнянський елеватор" звернулося до Господарського суду
Кіровоградської області з позовною заявою про скасування
податкового повідомлення-рішення Добровеличківської міжрайонної
державної податкової інспекції № 0000022310/0 від 18.01.2005 року.
Рішенням Господарського Кіровоградської області від
12.01.2006 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року, позов
задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення
Добровеличківської МДПI № 0000022310/0 від 18.01.2005 року, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на
додану вартість в розмірі 172625,48 грн., з яких 115083,65 грн. -
основний платіж та 57541,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові
витрати.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Закон
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
на
відміну від Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є "законом з питань оподаткування" і відповідно
ним не може здійснюватися визначення бази оподаткування податком
на додану вартість. Крім того, застосування при визначенні порядку
оподаткування податком на додану вартість операції з експорту
ячменю пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є неправомірним, оскільки в ньому
прямо зазначено, що встановлений порядок оподаткування
застосовується виключно щодо операцій, що звільнені від
оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3
та 5 цього Закону.
В касаційній скарзі Добровеличківська МДПI просить скасувати
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2006
року у справі № 6/272 й ухвалити нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог. Вважає, що при визначенні питання
оподаткування операцій з вивезення за межі митної території
України товарів за кодами УКТ ЗЕД 1001 (пшениця), 1002 (жито),
1003 (ячмінь) слід керуватись нормою, встановленою ч. 2 ст. 83
Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що за результатами позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ВАТ "Помічнянський елеватор" за період з 01.01.2004
року по 31.03.2004 року складено акт № 3/2310-00951899 від
18.01.2005 року.
Перевіркою встановлено, що ВАТ "Помічнянський елеватор" був
придбаний ячмінь у підприємства з іноземними інвестиціями "Серна",
суми ПДВ при придбанні якого включені до складу податкового
кредиту та відображені в деклараціях по ПДВ за листопад 2003 року
та грудень 2003 року.
В подальшому придбаний ячмінь був експортований відповідно до
зовнішньоекономічного контракту від 12.01.2004 року № 170010.
Згідно з вантажно-митними деклараціями від 14.02.2004 року, від
17.02.2004 року та від 13.02.2004 року задекларовані товари
вивезено за межі митної території України в повному обсязі 18 та
26 лютого 2004 року.
Обсяг експортних операцій відображено у рядку 2.1 декларації
по ПДВ за лютий 2004 року. Перевіркою донараховано 115 083,65 грн.
ПДВ за лютий 2004 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000022310/0 від 18.01.2005 року, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану
вартість в сумі 172625,48 грн., з яких 115083,65 грн. - основний
платіж та 57541,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником
податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону у разі,
коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт,
послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом
оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми
податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних
активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до
складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення
вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового
кредиту не включаються.
Статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
від 27.11.2003 року № 1344-IХ установлено,
що у 2004 році звільняються від оподаткування податком на додану
вартість операції з вивезення (пересилання) за межі митної
території України товарів 1-24 груп Української класифікації
товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет на 2004 рік" ( 1593-15 ) (1593-15)
від 04.03.2004 року №
1593-IV установлено, що до 1 липня 2004 року звільняються від
оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення
(пересилання) за межі митної території України товарів, які
підпадають під визначення кодів УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ) (2371а-14)
1001
(пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь)". Цей Закон набирає чинності
з дня його опублікування і застосовується щодо операцій
сільгоспвиробників та переробних підприємств з 1 січня 2004 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача
обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що перелік операцій,
які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування,
визначений лише статтями 3 та 5 наведеного Закону. Будь-яке
посилання на можливість визначення цих переліків іншими
нормативно-правовими актами в законі відсутнє. Проведені позивачем
операції з придбання ячменю не віднесені до переліку операцій, що
звільнені від оподаткування відповідно до ст.ст. 3 та 5 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Отже,
правові підстави для застосування пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та не
включення до податкового кредиту суми сплаченого податку відсутні.
Встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
норма не змінює сутності фактично здійсненої
позивачем експортної операції, яка відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2
ст. 6 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оподатковується за
нульовою ставкою, але не звільнена від оподаткування.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками
суду, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
не є "законом з питань оподаткування".
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
(далі - Кодекс) встановлено, що бюджет - план
формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення
завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади,
органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого
самоврядування протягом бюджетного періоду.
Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу випливає, що
нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в
Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.
Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Кодексу доходи
бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на
безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством
України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює
бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через
механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону
поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки
одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на
поточний рік є податки, які справляються за встановленими
ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік
передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом
визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових
зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих
суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.
Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює,
зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині
спрямування податків до Державного бюджету як елементу його
доходної частини.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове
рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не
допустив порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які
могли б призвести до зміни чи скасування ухвали Львівського
апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року у справі №
6/272, безвідносно від мотивів, на підставі яких суд дійшов
висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Добровеличківської міжрайонної державної
податкової інспекції Кіровоградської області залишити без
задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.04.2006 року у справі № 6/272- без
змін.
Справу № 6/272 повернути до Господарського суду
Кіровоградської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.