ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Конюшка К.В.,
Суддів: Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Чумакової Н.Е.
відповідача: Заболотного О.А.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Оріхівський комбінат хлібопродуктів"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 29 березня 2006 року
у справі №23/435-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Оріхівський
комбінат хлібопродуктів"
до Державної податкової інспекції в Оріхівському районі
Запорізької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI в Оріхівському районі Запорізької області
№0000282302/0 від 04.04.2005р. про визначення суми податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 375859,50грн. в
тому числі 250573,00грн. основного платежу та 125286,50грн.
штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Запорізької області від 15
листопада 2005 року позов ВАТ "Оріхівський комбінат
хлібопродуктів" було задоволено: визнано нечинним оскаржуване
податкове повідомлення-рішення; судові витрати на користь позивача
стягнуто з Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що позивачем
правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, які були ним
сплачені контрагенту - АТЗТ "ФК "Дніпро-96" на виконання договору
купівлі-продажу №15/03-Ф від 26.03.2003р..
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
29 березня 2006 року було скасовано постанову суду першої
інстанції, у задоволенні позовних вимог - відмовлено та стягнуто з
позивача на користь Державного бюджету України судові витрати за
перегляд справи апеляційною інстанцією в сумі 1,70грн..
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції,
вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права,
позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування
постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови
суду першої інстанції від 15 листопада 2005 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у
скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Податковим органом було проведено планову документальну
перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.04.2003р. по 30.06.2004р., за
результатами якої складено акт №8/23-00951579 від 31.03.2005р..
Зазначеним актом перевірки вказано на порушення ВАТ
"Оріхівський комбінат хлібопродуктів" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4
п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.1.32 ст1, п.п.1 ст.5, п.16.1, п.16.2
ст.16 п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
що призвело до завищення податкові
зобов'язання з ПДВ на загальну суму 250573,00грн. (червень
2003р. - 33333,00грн., липень 2003р. - 33333,00грн., серпень
2003р. - 53907,00грн., жовтень 2003р. - 60000,00грн., листопад
2003р. - 70000,00грн.).
На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом
було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке за
результатами апеляційного оскарження було залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та АТЗТ "ФК
"Дніпро-96" було укладено договір купівлі-продажу №15/03-Ф від
26.03.2003р. згідно якого позивач придбав дизельне паливо на
умовах зазначених в договорі.
Про виконання вказаного договору свідчать:
- платіжне доручення №330 від 27.06.2003р. про передплату
позивачем 200000,00грн. у т.ч. ПДВ - 33333,33грн. за дизпаливо в
кількості 121,655тн. за ціною 1370,00грн. за 1тн. та податкова
накладна №1205 від 27.06.2003р. на суму отриманої передплати що
виписана АТЗТ "ФК "Дніпро-96";
- платіжне доручення №392 від 31.07.2003р. про передплату
позивачем 3416000,00грн. у т.ч. ПДВ - 569333,33грн. за дизпаливо в
кількості 2148,430тн. за ціною 1325,00грн. за 1тн. та податкова
накладна №1491 від 31.07.2003р. на суму отриманої передплати що
виписана АТЗТ "ФК "Дніпро-96";
- платіжне доручення №456 від 29.08.2003р. про передплату
позивачем 420000,00грн. у т.ч. ПДВ - 70000,00грн. за дизпаливо в
кількості 264,151тн. за ціною 1325,00грн. за 1тн. та податкова
накладна №1818 від 29.08.2003р. на суму отриманої передплати що
виписана АТЗТ "ФК "Дніпро-96";
- виписка банку по рахунковому рахунку позивача за
31.10.2003р. з якої вбачається здійснення позивачем передоплати в
сумі 1320000,00грн. в т.ч. ПДВ - 220000грн. за дизпаливо в
кількості 830,189тн. за ціною 1325,00грн. за 1тн. та податкова
накладна №2085 від 31.10.2003р. на суму отриманої передплати що
виписана АТЗТ "ФК "Дніпро-96";
- виписка банку по рахунковому рахунку позивача за
28.11.2003р. з якої вбачається здійснення позивачем передоплати в
сумі 1470000,00грн. в т.ч. ПДВ - 245000грн. за дизпаливо в
кількості 865,676тн. за ціною 1420,00грн. за 1тн. та податкова
накладна №2406 від 28.11.2003р. на суму отриманої передплати що
виписана АТЗТ "ФК "Дніпро-96".
У серпні 2005 року відбулась поставка дизельного палива в
кількості 2484,234тн. на загальну суму 8819032,19грн..
Колегія апеляційної інстанції погодилась з висновками
відповідача, що позивачем безпідставно включено до складу валових
витрат вказані суми передоплати за дизпаливо, яке було оплачено,
але фактично не отримано і яке не було використано позивачем у
власній господарській діяльності.
Проте, в даному випадку судом апеляційної інстанцій не
враховано приписи підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону
України від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку )товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку (робіт, послуг).
Колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками
суду першої інстанції, щодо тлумачення п.5.1 ст.5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо
віднесення до валових витрат виробництва та обігу - сум будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності у зв'язку з підготовкою, організацією та
веденням виробництва.
Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону
України від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.
Тобто датою виникнення права позивача, як платника податку на
додану вартість, віднесення до податкового кредиту оскаржуваних
податковим органом сум, вважається дата складання АТЗТ "ФК
"Дніпро-96" податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку вказаного товару.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно зроблено
висновок про те, що позивачем не було порушено податкове
законодавства з податку на додану вартість, а податкове
повідомлення-рішення ДПI в Оріхівському районі Запорізької області
№0000282302/0 від 04.04.2005р. було прийнято неправомірно.
Згідно ст. 226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та
залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено
відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Оріхівський комбінат хлібопродуктів" - задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
29 березня 2006 року - скасувати та залишити в силі постанову
господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2005
року.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 листопада
2007 року про зупинення виконання постанови Запорізького
апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року -
скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак