ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р. № К-11576/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача за первісним позовом: Ткач С.С., дов. № 6/9/10-209
від 09.01.2007 р.;
відповідача за первісним позовом: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.08.2005 р.
у справі № 32/279-46/362 господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1
про стягнення податкової заборгованості в розмірі 2 026,31
грн.
та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2004 р. ДПI у Печерському районі м. Києва звернулась
до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з СПД ФО
ОСОБА_1. податкової заборгованості в розмірі 2026,31 грн.
В травні 2004 року СПД ФО ОСОБА_1. звернулась із зустрічною
позовною заявою про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПI у Печерському районі м. Києва № НОМЕР_1 та
№ НОМЕР_2.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2004 р. у
справі № 32/279, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 16.11.2004 р., первісний та
зустрічні позови задоволено частково.
Постановою від 29.03.2005 р. Вищий господарський суд скасував
вказані судові рішення, а справу скерував на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського
суду м. Києва від 03.06.2005 р. первісний позов задоволено
частково. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1. в доход бюджету 40,81 грн.
податкового боргу. В решті позовних вимог по первісному позову
відмовлено. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1. до Державного бюджету
України 1,03 грн. державного мита та на користь Державного
підприємства "Судовий інформаційний центр" 2,38 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПI у Печерському районі м. Києва
від 29.07.2002 р. № 110/1740/0 в частині донарахування 1985,4 грн.
прибуткового податку. В іншій частині позовних вимог по
зустрічному позову відмовлено. Стягнуто з ДПI у Печерському районі
м. Києва на користь СПД ФО ОСОБА_1. 101,5 грн. судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення
первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного
позову мотивовано тим, що витрати по сплаті збитків внаслідок
неправомірної діяльності не пов'язані з господарською діяльністю в
розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому не повинні включатись до складу
валових витрат відповідно до пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 вказаного
Закону.
В частині відмови у задоволенні первісного позову та в
частині задоволення зустрічного позову рішення місцевого
господарського суду мотивовано посиланням на положення пп. 11.2.1
п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якого позивач по зустрічному
позову мав право збільшити валові витрати не тільки по факту
оплати товарів, а й по факту їх оприбуткування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.08.2005 р. рішення суду першої інстанції від 03.06.2005 р.
скасовано частково і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги
ДПI у Печерському районі м. Києва задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1. в доход бюджету 2015,40 грн.
податкового боргу та 10,91 грн. пені по ньому, а також 76,50 коп.
державного мита та на користь Державного підприємства "Судовий
інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, СПД ФО ОСОБА_1. оскаржила її в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 р., з
підстав неправильного застосування апеляційним судом норм
матеріального права, та залишити в силі рішення господарського
суду м. Києва від 03.06.2005 р.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
позивача за первісним позовом просив відмовити в задоволенні
касаційної скарги як безпідставної.
Відповідач за первісним позовом явку свого представника в
судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належно
повідомлений про день, місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
неприбуття
сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином
повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не
перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
ДПI у Печерському районі м. Києва було проведено
документальну перевірку дотримання вимог законодавства про
оподаткування ПП ОСОБА_1., про що складено акт № 238/17-4 від
23.07.2002 р.
На підставі висновків вказаного акту податковим органом
прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.07.2002
р. та № НОМЕР_2, якими ПП ОСОБА_1. визначені податкові
зобов'язання по прибутковому податку у сумі 2185,4 грн. та по ПДВ
у сумі 1129 грн.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з посиланням
на ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, ст. 7, ст. 9 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. "б" пп. 4.2.2 п.
4.2 ст. 4, пп. 17.1.1, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Висновки акту мотивовані тим, що ПП ОСОБА_1. неправомірно
віднесено до складу валових витрат суми, сплачені Державному
управлінню екології та природних ресурсів за забруднення
навколишнього природного середовища і ВАТ "Київміськнафтопродукт"
за спричинені збитки в результаті аварії, яка сталась на АЗС, а
також витрати по фактично неоплаченим товарам. У зв'язку з цим,
суми ПДВ, сплачені у складі вищевказаних витрат, виключені за
результатами перевірки зі складу податкового кредиту підприємця.
Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92
( 13-92 ) (13-92)
оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані
протягом календарного року від здійснення підприємницької
діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи
громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та
III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход,
тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та
натуральній формі) і документально підтвердженими витратами,
безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не
можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються
податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за
нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією
України за погодженням з Міністерством економіки України та
Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та
підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням
доходів, належать витрати, які включаються до складу валових
витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових
витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Так, пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлюється, що витрати
по сплаті штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін
договору або за рішенням відповідних державних органів, суду до
складу валових витрат не відносяться.
Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що в
результаті аварії на території АЗС № З, яка належить ВАТ
"Київміськнафтопродукт", стався витік бензину на площадку станції
внаслідок зіткнення бензовозу, який належить ПП ОСОБА_1., з
будівлею АЗС. Сума збитків від аварії склала 13161,61 грн., в тому
числі ПДВ 2193,6 грн.
Викладені приписи дають підставу суду касаційної інстанції
погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про
безпідставність віднесення ПП ОСОБА_1. до складу валових витрат
сплачених коштів на покриття збитків, завданих ВАТ
"Київміськнафтопродукт" та навколишньому природному середовищу,
оскільки такі витрати не пов'язані із господарською діяльністю у
розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як з діяльністю, направленою на
отримання доходу.
Оскільки судами встановлено неправомірне включення позивачем
за зустрічним позовом до валових витрат 13 161,61 грн. збитків,
сплачених ВАТ "Київміськнафтопродукт", то відповідно ПДВ у сумі 2
193,6 грн. до складу податкового кредиту віднесено безпідставно.
За таких обставин, судами правомірно відмовлено у задоволенні
зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у Печерському районі м. Києва НОМЕР_2 про
донарахування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість.
При вирішенні спору щодо правомірності віднесення позивачем
за зустрічним позовом до валових витрат вартості отриманих, але
неоплачених товарів за договором № НОМЕР_3. суд апеляційної
інстанції обгрунтовано не погодився з позицією суду першої
інстанції в цій частині, оскільки місцевим господарським судом
помилково застосовано до спірних правовідносин сторін приписи пп.
11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Даною правовою нормою визначено правила ведення податкового
обліку суб'єктів сплати податку на прибуток підприємств, в той час
як доходи СПД ОСОБА_1. оподатковуються у відповідності з приписами
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
При цьому, ч. 3 ст. 13 вказаного Декрету розповсюджує приписи
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
виключно для визначення складу валових витрат,
безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів громадян.
Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про
безпідставне включення позивачем за зустрічним позовом до складу
валових витрат фактично неоплачених товарів за договором №
НОМЕР_3. є нормативно обгрунтованим.
Правильність визначення платником податків валових витрат
впливає також на правильність формування ним податкового кредиту,
оскільки згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції встановлено
неправомірне включення позивачем по зустрічному позову до складу
валових витрат збитків, сплачених ВАТ "Київміськнафтопродукт" та
витрат по фактично неоплаченим товарам, то відповідні суми ПДВ до
складу податкового кредиту віднесено позивачем також безпідставно.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги
стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.08.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.