ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р. № К-11573/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
прокурора: Комаса О.Ю. - прокурор відділу участі прокурорів в
адміністративному судочинстві Генеральної прокуратури України;
позивача: не з'явився;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Шахтарського районного відділу земельних ресурсів
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.07.2005 р.
та рішення господарського суду Донецької області від
01.04.2005 р.
у справі № 7/25пд господарського суду Донецької області
за позовом Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах
держави в особі Шахтарської об'єднаної державної податкової
інспекції
до 1. Шахтарського районного відділу земельних ресурсів
2. Приватного підприємця ОСОБА_1.
про визнання господарського зобов'язання недійсним та
стягнення в доход держави 2206 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Шахтарський міжрайонний прокурор звернувся до господарського
суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі
Шахтарської ОДПI про визнання недійсним, на підставі ст. ст. 207,
208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарського зобов'язання, вчиненого
з метою суперечною інтересам держави і суспільства, яке виникло та
виконане між Шахтарським районним відділом земельних ресурсів та
ПП ОСОБА_1. на підставі договору № НОМЕР_1. та стягнення з другого
відповідача на користь першого відповідача 2206 грн., а з
останнього у доход держави вартості отриманих послуг по ремонту
приміщення в сумі 2206 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.04.2005
р. у справі № 7/25пд, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 13.07.2005 р., позов
задоволено повністю.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що
господарська діяльність ПП ОСОБА_1. здійснювалась поза межами
правової відповідальності, без відображення таких операцій в
податковому обліку, без сплати до бюджету відповідних податків і з
приховуванням оподаткованого доходу, що суперечить інтересам
держави і суспільства.
В касаційній скарзі Шахтарський районний відділ земельних
ресурсів просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та
прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на
порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між
Шахтарським районним відділом земельних ресурсів та ПП ОСОБА_1.
був укладений договір підряду № НОМЕР_1., відповідно до якого
другий відповідач взяв на себе зобов'язання по виконанню поточного
ремонту кабінету та холу першому відповідачу на загальну суму 2206
грн., в тому числі ПДВ - 367,67 грн., а останній оплатити його
вартість.
Спірний договір виконаний сторонами у повному обсязі, що
підтверджується актом НОМЕР_2 приймання виконаних робіт за квітень
2004 року та рахунком-фактурою №НОМЕР_3.
05.05.2003 р. рішенням Шахтарської міської ради ПП ОСОБА_1.
був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Проте, як встановлено судами, 16.04.2003 р. ОСОБА_1. помер, а
отже на момент реєстрації ОСОБА_1. не міг особисто заповнювати
відповідні документи про його реєстрацію як суб'єкта
підприємницької діяльності.
Задовольняючи позов та визнаючи спірний договір недійсним з
підстав, передбачених ст. ст. 207, 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суд
першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд,
виходив з того, що спірний договір був укладений ПП ОСОБА_1. з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки
мета останнього була направлена на ухилення від сплати податків та
обов'язкових платежів до бюджету.
При цьому, на підтвердження наявності у ПП ОСОБА_1. мети на
приховування грошових коштів, отриманих за спірною угодою, від
оподаткування, суд послався на встановлені рішенням Шахтарського
міськрайонного суду Донецької області від 02.08.2004 р. про
визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва
платника ПДВ з моменту реєстрації, а також скасування державної
реєстрації СПД ОСОБА_1. факти реєстрації ПП ОСОБА_1. на підставну
особу, неподання звітності до податкових органів, несплати
податків при здійсненні фінансово-господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що
ОСОБА_1. помер і датою його смерті вважається 06.04.2003 року.
Статтею 128 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що громадянин
визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним
підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як
підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст. 50 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право на
здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом,
має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Згідно ст. 25 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільна правоздатність і
дієздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Не зважаючи на це, суд першої інстанції прийняв до розгляду
позовну заяву, порушив провадження у справі та визнав одним із
відповідачів померлого ПП ОСОБА_1.
За наслідками розгляду справи місцевий господарський суд, з
висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, стягнув з
померлого ПП ОСОБА_1. на користь Шахтарського районного відділу
земельних ресурсів грошові кошти в сумі 2206 грн., що суперечить
вимогам чинного законодавства.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В обгрунтування позову позивачем зроблено посилання на
протиправність умислу при укладенні спірного договору лише у ПП
ОСОБА_1.
Проте, наявність умислу не може бути підтверджена лише
рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї
сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації,
оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема,
відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства,
а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала
місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Судження, висновки суду, викладені у рішенні Шахтарського
міськрайонного суду Донецької області від 02.08.2004 р., яким були
визнані недійсними свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво
платника ПДВ, а також скасовано державну реєстрацію СПД ОСОБА_1. з
підстав державної реєстрації СПД ОСОБА_1. на підставну особу не
були обов'язковими для господарських судів. Рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду, згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо фактів
(обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення
спору.
Сам факт скасування державної реєстрації СПД не тягнув за
собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної
реєстрації.
У відповідності з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя
особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала
або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У рішенні суду відсутні обставини, встановлені на
підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка
суперечила інтересам держави та суспільства.
Отже, висновок судів про суперечність спірної угоди інтересам
держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не
мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення
судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність
доказів та підстави звільнення від доказування.
Згідно частини 1 ст. 207 цього Кодексу господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст. 215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з
чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому
ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до
судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних
за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави
і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення
позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у
мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, не можуть застосовуватися за сам факт
несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін
договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а
не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною
умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення
фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і
податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Сам по собі договір підряду не є таким, що суперечить
інтересам держави та суспільства.
Порушення суб'єктом господарювання правил оподаткування є
підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої
податковим законодавством і саме по собі не є підставою для
визнання договору недійсним.
Відтак висновок судів першої та апеляційної інстанцій про
укладення спірного договору з метою, що суперечить інтересам
держави та суспільства не відповідає обставинам справи та ст. ст.
207, 208, 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
З огляду на викладене вище та відповідно до ст. 229 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
ухвалені по справі судові рішення судів
попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового
судового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище
підстав.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Шахтарського районного відділу земельних
ресурсів задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.07.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від
01.04.2005 р. у справі № 7/25пд скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.