ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I.,
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Обухівської об'єднаної державної податкової
інспекції у Київській області
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.03.2005 р.
у справі № 445/3-2002 господарського суду Київської області
за позовом приватної виробничо-комерційної фірми "Елегія"
до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції у
Київській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від
01.02.2005р., залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2005р.,
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI
у Обухівському районі Київської області від 04.07.2002р. № 662,
яким визначено ПВКФ "Елегія" податкове зобов'язання за платежем з
податку на додану вартість в загальній сумі 45 852,24 грн., в тому
числі 37 528,60 грн. - основний платіж, 8 323,64 грн. - штрафні
санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, задоволено.
Висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав
для задоволення позову, з яким погодився і суд апеляційної
інстанції, обгрунтований посиланням на підпункти 7.4.1 пункту 7.4,
7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за приписами яких позивач формував
податковий кредит за рахунок податку на додану вартість,
сплаченого ним постачальникам в ціні, та період придбання основних
фондів, що підлягають амортизації, а відтак право позивача на
податковий кредит у періоді виникнення такого права згідно
наведених вище норм так само, як і відсутність обов'язку з
виключення ПДВ, нарахованого на залишкову вартість об'єкта
основних фондів, зі складу податкового кредиту в періодах передачі
основних фондів як внесків до статутних фондів інших підприємств
по факту використання придбаних основних фондів в операціях, що не
є об'єктом оподаткування вказаним податком, не обумовлене
характером операцій з точки зору їх оподаткування, в яких придбані
основні фонди використовуються у періоді, іншому ніж період
придбання.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з
таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною
підставою для висновку контролюючого органу, викладеному в акті
перевірки від 29.06.2002р. № 63, про порушення позивачем вимог
підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та визначення до сплати податкового
зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення
слугувала та обставина, що позивач в період з червня 1999 року -
по березень 2001 року передав до статутних фондів відповідних
підприємств /ЗАТ "Білоскло", ТОВ "Зеленодольський плодоконсервний
завод", ТОВ "Тера-Віта"/ основні фонди, тобто здійснив операції,
які відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 зазначеного
Закону не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у
зв'язку з чим податок, сплачений при придбанні основних фондів,
збільшує вартість останніх на суму, розраховану, виходячи з
незамортизованої вартості основних фондів, і до податкового
кредиту не включається на підставі підпункту 7.4.2 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Правила підпунктів 7.4.1-7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції
Закону, що діяла в період виникнення спірного правовідношення,
щодо порядку формування податкового кредиту встановлені для
платників податку на додану вартість з урахуванням, зокрема,
підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті щодо дати виникнення у
платника податку права на податковий кредит, що означає, що вимоги
стосовно формування податкового кредиту, встановлені підпунктами
7.4.1-7.4.5 пункту 7.4 статті 7, стосуються періоду, коли
відбулася перша з подій, яка дає право на податковий кредит, а
відтак положення в тому числі підпункту 7.4.2 пункту 7.4 слід
застосовувати платникам податку щодо операцій того звітного
податкового періоду, в якому здійснена перша з подій, визначених
згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З огляду на викладене, здійснення позивачем в період червень
1999 року -березень 2001 року операцій, які не є об'єктом
оподаткування згідно підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 вказаного
Закону, а саме: передачі основних фондів як внесків до статутних
фондів юридичних осіб для формування цілісних майнових комплексів
в обмін не емітовані ними корпоративні права, не зобов'язує
позивача здійснити у зазначеному періоді коригування податкового
кредиту /в сторону зменшення/ на суми ПДВ, нараховані на залишкову
вартість цих основних фондів, відповідно до підпункту 7.4.2 пункту
7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального права, на порушення яких посилалася
Обухівська ОДПI в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції з
наведених вище підстав дійшов висновку, що судами дана правильна
юридична оцінка встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим
постановлені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін
як такі, що прийняті з дотриманням вимог частини 2 статті 159 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо їх законності.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Обухівської об'єднаної державної податкової
інспекції у Київській області залишити без задоволення, а
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 22.03.2005 р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Голубєва Г.К.
Костенко М.I.
Пилипчук Н.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.