ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко I.М.
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду
Житомирської області від 27.06.2006 року та ухвалу апеляційного
суду Житомирської області від 25.09.2006 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Бердичеві
Житомирської області про призначення пенсії зі зниженням
пенсійного віку, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до
управління Пенсійного фонду України в місті Бердичеві Житомирської
області про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку
відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
з 30.11.2005 року.
В обгрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що вона
є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній
електростанції III категорії і з моменту аварії по 31.07.1986 року
проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає їй
право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської
області від 27.06.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25.09.2006
року постанова суду першої інстанції залишена без змін.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,
що на позивача не поширюється дія статті 55 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від
27.06.2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області
від 25.09.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким
задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є потерпілою внаслідок аварії
на Чорнобильській атомній електростанції III категорії і з моменту
аварії, тобто 26.04.1986 року по 15.10.1987 року проживала в зоні
гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
особи, які постійно
проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та
гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили
за станом на 01.01.1993 року на території зони безумовного
(обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території
зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох
років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій
належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Стаття 5 цього ж Закону передбачає право на зниження віку
виходу на пенсію на три роки особам, які постійно проживали або
постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у
зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за
станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не
менше трьох років.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами
позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення
протягом 01 року 05 місяців 19 днів, тобто менше трьохрічного
періоду, визначеного Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, що не дає права на зниження віку виходу на
пенсію.
Суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1.
проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше
трьох років, то на неї не поширюється дія статті 55 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
і вона не має
права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального та процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 27.06.2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської
області від 25.09.2006 року - без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
Д.В. Ліпський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін