ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Харченка В.В.
суддів: Васильченко Н.В.
Гончар Л.Я.
Кравченко О.О.
Чалого С.Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою заступника прокурора
Сумської області на постанову господарського суду Сумської області
від 10 лютого 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 03 травня 2006 року у справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Iнвест" до
Сумської обласної ради, треті особи - Сумське обласне управління
лісовогогосподарства, Сумська обласна організація Українського
товариства мисливців та рибалок, за участю представника інтересів
держави прокуратури Сумської області про визнання рішення
нечинним,-
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес Iнвест"
звернулось до суду з позовом до Сумської обласної ради, треті
особи - Сумське обласне управління лісовогогосподарства, Сумська
обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок,
за участю представника інтересів держави прокуратури Сумської
області про визнання рішення нечинним.
Постановою господарського суду Сумської області від 10 лютого
2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного
господарського суду від 03 травня 2006 року позовні вимоги
товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Iнвест"
задоволено частково.
Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора
Сумської області звернувся до Вищого адміністративного суду
України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову
господарського суду Сумської області від 10 лютого 2006 року та
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03 травня
2006 року та постановити нове рішення, яким відмовити в позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб. що беруть участь у справі, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантує кожному
право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження
у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Офіційне аналогічне тлумачення частини другої статті 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 248-2 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
дано і в рішенні Конституційного Суду України від 25
листопада 1997 року.
Відповідно до п. 1 ст.3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
В тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої пункту 1 статті 17 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень , дій чи бездіяльності
відносяться до компетенції адміністративних судів.
Згідно п.7 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суб'єкт владних
повноважень - це орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже , в розумінні ст.ст.3, 20 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
дана справа відноситься до
адміністративної юрисдикції, обгрунтовано розглянута судами
попередніх інстанцій за нормами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
і
інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду України, як
суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам не підсудні спори, що
виникають із публічно-правових відносин та віднесені до
компетенції Конституційного Суду України та адміністративних
судів.
Статті 6 та 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зобов'язують органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумської обласної
ради IV скликання від 25.09.03 року "Про вилучення та закріплення
мисливських угідь" за спеціалізованим мисливським господарством
"Лебідь", що є відділенням ТОВ "Прогрес-Iнвест", строком на 49
років були закріплені мисливські угіддя в межах згідно з додатками
2.1.
Рішенням Сумської обласної ради від 16.07.04 року були
внесені зміни до рішення від 25.09.03 року, зокрема, до пункту 2,
замість слів "закріпити мисливські угіддя терміном на 49 років за"
записано "надати у користування мисливські угіддя терміном на 49
років" та доповнено установчу частину пунктом про зобов'язання
користувачів мисливських угідь укласти з власниками або
користувачами земельних ділянок, на яких розташовані мисливські
угіддя, договори про умови використання їх для ведення
мисливського господарства".
Відповідно до статті 21 Закону України "Про мисливське
господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
(далі Закон) ведення
мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських
угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та
ведення мисливського господарства без оформлення відповідних
документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення
мисливського господарства визначаються у договорі, який
укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського
господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.
Згідно зі статтею 22 Закону мисливські угіддя для ведення
мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою
Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою
Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими
органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а
також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські
угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна
становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35
відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної
Республіки Крим, області та м. Севастополя.
З наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої
копії розпорядження голови Сумської обласної державної
адміністрації від 08.09.04 року №351 "Про погодження надання в
користування мисливських угідь" вбачається погодження Сумської
облдержадміністрацією надання в користування на 49 років 59539
гектарів мисливських угідь спеціалізованому мисливському
господарству "Лебідь" відділення ТОВ "Прогрес-Iнвест".
А отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій,
рішенням Сумської обласної ради від 25.09.03 року позивачеві були
надані в користування мисливські угіддя в порядку, строки та
розмірах, що не суперечать чинному законодавству, зокрема,
положенням статті 22 Закону, тобто мисливські угіддя було надано у
користування обласною радою за поданням спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського
господарства та полювання, погодженим з облдержадміністрацією,
строком на 49 років в розмірі 59 539 га .
Твердження прокурора про те, що рішенням Сумської обласної
ради від 25.09.03 року мисливські угіддя надавалися в користування
СМГ "Лебідь" відділення ТОВ "Прогрес-Iнвест", яке не має статусу
юридичної особи і тому згідно зі статтею 23 Закону це є підставою
для припинення права користування угіддями є необгрунтованими, зв
ажаючи на наступне.
Статтею 23 Закону встановлено перелік підстав припинення
права користування мисливськими угіддями, однією з яких є
припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування
мисливські угіддя.
Згідно з положеннями статті 95 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
відокремлені структурні підрозділи не є юридичними
особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і
діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до Положення про відділення товариства з обмеженою
відповідальністю "Прогрес-Iнвест" "Спеціалізоване мисливське
господарство "Лебідь"" та довідки Сумського обласного управління
статистики (а.с. 47-56), СМГ "Лебідь" є відділенням позивача без
права юридичної особи та відповідно до пунктів 2.9 та 2.10
вказаного Положення здійснює діяльність в установленому діючим
законодавством порядку від імені та в інтересах товариства та в
межах, визначених в Положенні і має право, зокрема, укладати
угоди, не заборонені чинним законодавством України, які
відповідають меті діяльності відділення, яка згідно з пунктом 3.1.
цього Положення визначена як здійснення мисливсько-господарської
діяльності та отримання прибутку.
Отримуючи в користування мисливські угіддя СМГ "Лебідь" діяла
від імені та в інтересах юридичної особи - ТОВ "Прогрес-Iнвест",
доказів припинення діяльності якої ні відповідачем, ні прокурором
надано не було.
Таким чином, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов
про визнання не чинним пункту 3 рішення Сумської обласної ради від
06.10.2005 року "Про протести прокуратури Сумської області від
26.07.2005 року на рішення обласної ради", яким були скасовані
рішення обласної ради четвертого скликання від 25.09.2003 року
"Про вилучення і закріплення мисливських угідь та від 16.09.2004
року " Про надання у користування мисливських угідь" суди
попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що прийняття
цього пункту порушує права та законні інтереси позивача.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій
відповідають вимогам процесуального права, то воно не може бути
скасоване чи змінене з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області
залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської
області від 10 лютого 2006 року та ухвалу Харківського
апеляційного господарського суду від 03 травня 2006 року - без
змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: