ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко I.М.
за участю позивача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від
01.03.2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області
від 11.05.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного
управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про
поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській
області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1. зазначив, що його
звільнення з роботи згідно наказу начальника управління Пенсійного
фонду України в Чортківському районі від 37-0 від 15.12.2005 року
у зв'язку з прийняттям наказу Головним управлінням Пенсійного
фонду України в Тернопільській області від 15.12.2005 року № 157-о
про ліквідацію структурних підрозділів та посад, проведено
незаконно, оскільки він призначений на посаду заступника
начальника районного управління - начальника відділу організації
та впровадження персоніфікованого обліку наказом Головного
управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а
тому звільнений може бути тільки за наказом Головного управління
Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2006
року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від
11.05.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2006 року та ухвалу
апеляційного суду Тернопільської області від 11.05.2006 року, а у
справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись
на неправильне застосування судом норм матеріального права та
порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
ОСОБА_1. працював на посаді заступника начальника - начальника
відділу впровадження персоніфікованого обліку управління
Пенсійного фонду в Чортківському районі Тернопільської області і
згідно посадової інструкції виконував обов'язки по організації
роботи та виконанні завдань очолюваного ним відділу. Наказом від
30.08.2005 року № 14-о по управлінню Пенсійного фонду України в
Чортківському районі Тернопільської області було персонально
попереджено (за два місяці) всіх працівників, в тому числі
позивача ОСОБА_1., про наступне їх звільнення з 31.10.2005 року, у
зв'язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад, на
виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року
№179 ( 179-2005-п ) (179-2005-п)
"Про упорядкування структури апарату
центральних органів виконавчої влади, їх територіальних
підрозділів та місцевих державних адміністрацій".
Крім того, встановлено, що цим же наказом всім працівникам
була запропонована інша робота в управлінні, в тому числі
ОСОБА_1. - посада начальника загального відділу (оскільки посада,
яку він займав не збереглася), від якої він відмовився.
Наказами від 15.12.2005 року №157-о по головному управлінню
Пенсійного фонду України в Тернопільській області та від
15.12.2005 року № 38-о року по управлінню Пенсійного фонду України
в Чортківському районі Тернопільської області ОСОБА_1. звільнено з
роботи, з посади заступника начальника - начальника відділу
впровадження персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду
в Чортківському районі Тернопільської області на підставі пункту
першого статті 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
, у
зв'язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад.
Відповідно до пункту першого статті 40 Кодексу законів про
працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а
також строковий трудовий договір до закінчення строку його
чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним
органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому
числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання
підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або
штату працівників.
Суди дійшли вірного висновку про те, що роботодавцем не було
допущено порушень при звільненні ОСОБА_1. з роботи, оскільки у
даному випадку дійсно мала місце реорганізація управління
Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільській
області, яка супроводжувалась змінами штату працівників за
посадами, а це є однією з законних підстав розірвання трудового
договору з ініціативи власника. Крім того, звільнення відбувалося
у визначеному законом порядку: за два місяці всіх працівників було
персонально попереджено про їх звільнення у зв'язку з ліквідацією
структурних підрозділів та посад, та була їм запропонована інша
робота в управлінні.
Таким чином, оскільки посада, яку обіймав ОСОБА_1. не
збереглася при реорганізації управління, він відмовився він іншої
запропонованої йому посади, він був звільнений відповідно до норм
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
.
Доводи позивача, що на підставі статті 42 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) (322-08)
він мав переважне право на залишення на
роботі у зв'язку із змінами в організації виробництва не знайшли
свого підтвердження.
Iнші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку
про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального та процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2006 року
та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 11.05.2006
року - без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
Д.В. Ліпський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін