УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Бесенюка М.I.
відповідача-1: Грицака С.М., Клейноти Л.М., Струса А.Я.
відповідача-2: Бандурака I.Г., Струса А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Iвано-Франківську
на рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
28.01.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.08.2005 р.
у справі № А-8/70-6/366
за позовом Iвано-Франківського інституту агропромислового
виробництва Української академії аграрних наук
до 1. Державної податкової інспекції в місті
Iвано-Франківську;
2. Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
28.01.2004р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р., позов
задоволено. Рішення ДПI у м.Iвано-Франківську № 0006282312/0 від
23.07.2003 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі
136150 грн. визнано недійсним. Стягнуто з ДПI у
м.Iвано-Франківську на користь позивача 85 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки Iнститут
хрестоцвітих культур, правонаступником якого є позивач, припинився
шляхом реорганізації, свідоцтво про його реєстрацію як платника
податку на додану вартість не підлягало анулюванню у порядку п.
9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, отже, позивач правомірно здійснював оподатковані
операції із видачею податкових накладних.
ДПI у місті Iвано-Франківську подала касаційну скаргу, якою
просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення
про відмову у позові, посилаючись на порушення та неправильне
застосування судами норм матеріального права, зокрема п. 9.6 ст.
9, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали
вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив касаційну
скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
актом перевірки № 581/23-2-205 від 15.07.2002 р. зафіксовано
порушення позивачем вимог п.п. 7.2.2. та п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало в тому, що позивач, не
будучи зареєстрованим платником податку на додану вартість, у
період з червня по вересень 1999 року здійснював оподатковані
операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку
на додану вартість за ставкою 20 % із складанням та видачею
покупцям фіктивних податкових накладних на суму 73846,00 грн.
За наслідками виявленого порушення прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення № 0006282312/0 від 23.07.2002 р. про
застосування штрафних санкцій у відповідності до ст. 15 Указу
Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.1998 р. № 857/98 (який був чинним на час застосування
податковим органом) у сумі 136150,00 грн.
Відповідно до п.п. 9.2., п. 9.3. ст. 9 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, що діяла до
внесення змін Законом України від 14.09.2000р. № 1955-III
( 1955-12 ) (1955-12)
) будь-якій особі, діяльність якої підлягає
оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що
використовується для справляння податку. Суб'єкти підприємницької
діяльності, що створюються після набрання чинності цим Законом,
незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) та діючі особи, що підпадають під
визначення статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як
платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі.
Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним податковим
органом України.
Відповідно до п.п. 9.4. ст. 9 вказаного Закону реєстраційна
заява має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше
двадцятого календарного дня з моменту реєстрації новоствореного
суб'єкта підприємницької діяльності в органах місцевої державної
влади, а для діючих осіб - не пізніше двадцятого календарного дня,
наступного за останнім днем дванадцятимісячного періоду,
зазначеного у пункті 2.1 цього Закону. Реєстраційна заява може
бути надіслана на адресу податкового органу поштою з повідомленням
про вручення. Податковий орган зобов'язаний протягом 10 робочих
днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про
вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника
податку.
Таким чином, законодавством встановлено обов'язок суб'єкта
підприємницької діяльності зареєструватись як платник податку на
додану вартість за місцем його знаходження в податковому органі
шляхом подання реєстраційної заяви в обумовлений законом строк.
Суд касаційної інстанції не може визнати обгрунтованою
позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач, як
правонаступник Iнституту хрестоцвітних культур УААН, правомірно
здійснював оподатковані операції з продажу товарів (робіт, послуг)
у період з червня по вересень 1999 року з нарахуванням податку на
додану вартість та видачею податкових накладних на підставі
свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість,
виданого Iнституту хрестоцвітих культур.
Матеріали справи, зокрема акт перевірки, рішення ДПI у місті
Iвано-Франківську від 29.07.2002 р. № 35593/10-205/116, рішення
ДПА України від 04.01.2003 р. № 68/6/25-0115, прийняті за
результатами розгляду скарг позивача на спірне податкове
повідомлення-рішення, містять відомості про те, що свідоцтво
платника ПДВ № 12763252 Iнституту хрестоцвітних культур було
скасовано 16.06.1999 р.
Проте, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою цю
обставину та не надали їй правової оцінки, зокрема, не дослідили,
яким чином було скасовано свідоцтво платника податку на додану
вартість № 12763252 та що стало підставою для його скасування.
Не можна погодитися з висновками судів попередніх інстанцій
про те, що припинення юридичної особи шляхом її реорганізації не є
підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану
вартість.
Відповідно до п. 9.6. ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідоцтво про реєстрацію діє до
дати його анулювання, яке відбувається у випадках:
якщо новостворений суб'єкт підприємницької діяльності за
підсумками діяльності за дванадцять календарних місяців з моменту
його створення не вважається платником податку згідно із статтею 2
цього Закону та знімається з обліку;
зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24
поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала
за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги
продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 600 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;
зареєстрована в якості платника податку особа припиняє
діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника
податку.
З метою врегулювання спірних відносин приписи абзацу 4 п.
9.6. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не можна розглядати як виключну підставу для
анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість,
належного платнику податку, який припиняється тільки шляхом
ліквідації. Приписи цієї норми стосуються і зареєстрованої в
якості платника податку особи, яка припинила діяльність шляхом
реорганізації (злиття, поділ або приєднання). Такий висновок
підтверджується і положеннями першого та другого абзаців цієї
норми закону, які ставлять у залежність анулювання свідоцтва
платника податку на додану вартість від таких умов, як відсутність
у особи за підсумками діяльності за дванадцять календарних місяців
з моменту її створення ознак платника податку, передбачених ст. 2
цього закону, або наявність у зареєстрованої в якості платника
податку особи згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24
поточних календарних місяців за останні 12 поточних календарних
місяців оподатковуваних обсягів продажу товарів (робіт, послуг)
менших, ніж 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При
цьому, наявність чи відсутність підстав для анулювання свідоцтва
повинна визначатися виключно до певної юридичної особи з моменту
її створення або з моменту її реєстрації як платника податку на
додану вар тість.
Юридична особа, яка підпадає під визначення ст. 2 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у даних
податкових правовідносинах з часу її створення повинна
розглядатися як новостворена, яка зобов'язана зареєструватися як
платник податку за місцем її знаходження в податковому органі.
Таке положення відповідає меті створення реєстру платників податку
на додану вартість (Положення про Реєстр платників податку на
додану вартість із змінами, внесеними Наказом Державної податкової
адміністрації України від 25.01.1999 р. № 43 ( z0164-99 ) (z0164-99)
,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №
164/3457, яке було чинним на час реєстрації позивача виконкомом
міськради), яка полягає у забезпеченні єдиних принципів
ідентифікації платників податку на додану вартість та їх
реєстрації в органах державної податкової служби, забезпечення
органів державної податкової служби інформацією з Реєстру для
здійснення контролю за справлянням податку на додану вартість,
тощо.
Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали
оцінки тій обставині, що позивач зареєструвався 29.03.1999 р. в
Iвано-Франківському міськвиконкомі як СПД та став на податковий
облік 14.05.1999 р. у ДПI у м.Iвано-Франківську, змінивши
місцезнаходження (юридичну адресу).
Відповідно до п. 23 Положення про Реєстр платників податку на
додану вартість із змінами, внесеними Наказом Державної податкової
адміністрації України від 25.01.1999 р. № 43 ( z0164-99 ) (z0164-99)
,
платник податку на додану вартість при зміні місцезнаходження
(місця проживання) (район, місто) у 20-денний термін подає до
органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням
заяву про виключення з реєстру (форма № 3-Р приведена в додатку 3
Положення). За новим місцезнаходженням платник податку на додану
вартість подає у 20-денний термін до органу державної податкової
служби реєстраційну заяву, довідку з попереднього місця реєстрації
платника податку на додану вартість (далі - Довідка; форма N 4-Р
приведена в додатку 4 Положення), яку видає орган державної
податкової служби за попереднім місцезнаходженням, і отримує новий
індивідуальний податковий номер та нове Свідоцтво.
Однак, реєстраційну заяву платника податку на додану вартість
позивач подав до ДПI у м. Iвано-Франківську лише 01.10.1999р., а
свідоцтво №12861117 - отримав 13.10.1999 р.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не
можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, та належно оцінити докази, і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Iвано-Франківську задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
28.01.2005р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.08.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до
Господарського суду Iвано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис К.В. Конюшко
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.I. Степашко
Згідно з оригіналом
Суддя Н.Г. Пилипчук