У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
19.04.2006р. у справі № 5/2008-12/344 (5/2429-2/224)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Сіріус-техно"
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.
Львова
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-техно"
подано позов, з урахуванням послідуючих уточнень, про визнання
нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Франківському районі м. Львова від 27.03.2003р. №
5564/10/23-2 про визначення суми податкового зобов'язання по
податку на прибуток в розмірі 56 788 грн., в т. ч. 46 690 грн.
основного платежу та 10 098 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Львівської області від
23.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 19.04.2006., у справі № 5/2008-12/344
(5/2429-2/224) позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що отримані позивачем товари
від ПП "Олет-2000" не відносяться до безоплатно отриманих; докази
виключення ПП "Олет-2000" з Єдиного державного реєстру підприємств
та організацій України відсутні; проти ПП "Скорпіон" порушена
справа про банкрутство, а тому його заборгованість перед позивачем
в розмірі 15 837 грн. 88 коп. слід віднести до складу валових
витрат останнього; чинним законодавством не передбачені
повноваження на перевірку всіх працівників контрагентів на предмет
їх перебування в трудових відносинах з ними.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду
апеляційної інстанції, подав касаційні скарги в яких просить його
скасувати, в позові відмовити посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, а саме п. 1.23. ст. 1, п.
4.1.6. ст. 4, п. п. 5.2.8. п. 5.2., п. п. 5.3.9., п. 5.1. ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, ст. 162 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Позивач в запереченнях на касаційні скарги просить залишити
їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін
з посиланням на повний, всебічний та об'єктивний розгляд доказів
по даній справі.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної комплексної планової документальної перевірки
дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства
за період з 01.01.2000р. по 01.10.2002р. Державною податковою
інспекцією у Франківському районі м. Львова складено акт №
154/23-2/239/30649706 від 25.03.2003р. та встановлено порушення п.
1.23. ст. 1, п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв'язку з чим завищено суму
валових витрат на 155 400 грн.
27.03.2003р. на підставі зазначеного акту відповідачем
прийнято податкове повідомлення-рішення № 5564/10/23-2 про
визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в
розмірі 56 788 грн., в т. ч. 46 690 грн. основного платежу та 10
098 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Аналізуючи положення ст. ст. 1, 4, 5, 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. ст. 1,
9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, ст. 34 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(чинного на час перевірки), ст. ст. 72, 86,
159, 161, 162 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія вважає, що суди
першої та апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами та
досліджених в судових засіданнях доказів повно і всебічно
з'ясували обставини справи та дали їм правильну правову оцінку.
Так, відповідно, до первинних бухгалтерських документів, ст.
ст. 71, 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, пп. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
зазначених законодавчих актів суди вірно встановили обставини не
спливу строку позовної давності по заборгованості позивача перед
ПП "Олет-2000" в сумі 28 560 грн. 60 коп. на період проведення
перевірки (лише 30.12.2003р.), відсутність даних про виключення
кредитора з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України, а отже і обов'язку оподаткування позивачем даної суми
податком на прибуток.
Також, судами правомірно на підставі вказаного законодавства
та облікових даних позивача зроблено висновок про обгрунтоване
віднесення позивачем до валових витрат остаточної заборгованості
перед ним МП "Скорпіон" в сумі 15 873 грн. 88 коп. з врахуванням
проведеного сторонами заліку зустрічних вимог та обставин
порушення стосовно підприємства справи про банкрутство.
Відносно позиції відповідача про безпідставне віднесення
позивачем до валових витрат вартості отриманого товару від ПП
"Техрезерв" згідно податкових накладних підписаних особою, яка не
мала права підпису, суд касаційної інстанції погоджується з
рішеннями судів про її помилковість, оскільки законодавством не
передбачено обов'язку юридичної особи проводити перевірку
працівників постачальників про їх перебування у трудових
відносинах з останніми.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної
інстанцій про залишення без змін рішення суду першої інстанції,
яким позов задоволений повністю, є вірним, судове рішення прийнято
відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є
необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова без задоволення, а ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у
справі № 5/2008-12/344 (5/2429-2/224) - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Брайко А. I.