ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Iменем України
12 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції
адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Краснодонського міського Управління
праці та соціального захисту населення про стягнення допомоги на
оздоровлення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснодонського
міськрайонного суду від 11 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного
суду Луганської області від 11 квітня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Краснодонського міського Управління праці та соціального захисту
населення про стягнення допомоги на оздоровлення.
Вимоги обгрунтовував тим, що є ліквідатором наслідків аварії
на ЧАЕС, тому йому повинно виплачуватись щорічна допомога в
розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, однак відповідач
виплачує йому допомогу лише в розмірі 26 грн. 70 коп. З 1996 по
2003 роки недоплата цієї допомоги становить 7986 грн. 40 коп.
Просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача не
донараховану допомогу на оздоровлення.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 11 січня
2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської
області від 11 квітня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів,
та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій виходили з
того, що щорічна допомога позивачеві повинна виплачуватись щорічна
допомога на оздоровлення, розмір якої обраховується з мінімальної
заробітної плати, встановленої постановою Кабінету Міністрів
України №836 від 26 липня 1996 ( 836-96-п ) (836-96-п)
року.
Такий висновок судами зроблений на неповно з'ясованих
обставинах, що мають значення для справи, та з порушенням норм
матеріального права.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога на оздоровлення
виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС - п'ять мінімальних заробітних плат, розмір
яких визначається на момент виплати.
Статтею 1 Закону України "Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2000 рік" ( 1766-14 ) (1766-14)
№1766-III
від 1 червня 2000 року встановлено розмір мінімальної заробітної
плати з 1 квітня 2000 року - 90 грн., з 1 липня 2000 року - 118
грн. на місяць та статтею 1 Закону України "Про встановлення
розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" ( 2896-14 ) (2896-14)
встановлено з 1 січня 2002 року розмір мінімальної заробітної
плати 140 грн. на місяць, а з 1 липня 2002 року - 165 грн. на
місяць.
Однак, під час вирішення спору суди не врахували вище
зазначених положень законів, якими встановлено розмір мінімальної
заробітної плати, і які мають вищу юридичну силу ніж постанови
Кабінету Міністрів України.
Одночасно, у статті 2 указаних законів зазначено, що до
прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких
для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата,
Кабінету Міністрів України здійснювати перегляд цих норм, виходячи
з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету
України на 2000 - 2002 роки.
З аналізу положень зазначених законів слідує, що встановлені
розміри заробітної плати застосовуються для проведення інших
розрахунків лише у випадку внесення змін у закони, якими
передбачено ці розрахунки, або Кабінет Міністрів України здійснює
перегляд норм, розмір яких визначається з мінімальної заробітної
плати, виходячи з реальних можливостей видаткової частини
Державного бюджету України на 2000-2002 роки.
Отже, для вирішення спору у цій справі судам необхідно
перевірити та встановити наявність реальної можливості видаткової
частини Державного бюджету України на 2000-2002 роки з метою
визначення розміру виплат на оздоровлення за ці роки з врахуванням
розмірів мінімальної заробітної плати, установлених відповідними
законами "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на
2000 та 2002 роки" ( 1766-14 ) (1766-14)
( 2896-14 ) (2896-14)
. Крім того, судам
необхідно з'ясувати поважність причин пропуску строку звернення до
суду.
Однак, суди не перевірили указаних обставин, які мають
важливе правове значення для вирішення даного спору.
За таких порушень рішення попередніх судів підлягають
скасуванню.
Оскільки відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційний суд позбавлений
можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то
справу слід направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду від 11 січня 2005
року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня
2005 року у цій справі скасувати та направити справу на новий
розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Смокович М.I.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Чумаченко Т.А.