УХВАЛА
Iменем України
"12" червня 2007 р. Справа № А-6/60 к/с № К-11112/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Міненко О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства
"Iвано-Франківськводоекотехпром"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 15.06.2005 року
у справі № А-6/60
за позовом Комунального підприємства
"Iвано-Франківськводоекотехпром"
до Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2004 року Комунальне підприємство
"Iвано-Франківськводоекотехпром" звернулося до Господарського
суду Iвано-Франківської області з позовною заявою про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI в м.
Iвано-Франківську № 0011722312/0 від 29.07.2003 року.
Рішенням Господарського Iвано-Франківської області від
19.10.2004 року позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI в м. Iвано-Франківську № 0011722312/0
від 29.07.2003 року, яким позивачу нараховано 97632,00 грн.
податку на додану вартість.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано.
В позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ДПI в м. Iвано-Франківську № 0011722312/0 від 29.07.2003 року
відмовлено; стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України
42,50 грн. державного мита.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що дотації
компенсують частину вартості наданих позивачем послуг та при цьому
згідно пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не включаються до об'єкту
оподаткування, а право податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.3
п. 7.4 ст. 7 названого Закону по придбаних товарах виникає у
позивача лише в частині, яка відповідає частці використання таких
товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду.
В касаційній скарзі Комунальне підприємство
"Iвано-Франківськводоекотехпром" просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 року у
справі № А-6/60, а рішення Господарського суду Iвано-Франківської
області від 19.10.2004 року - залишити в силі. Зазначає, що судом
апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме:
ст. 23 Закону України "Про бюджетну систему України" ( 512-12 ) (512-12)
,
п. 1.4 ст. 1, ст. 3, ст. 5, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що за результатами перевірки дотримання
позивачем вимог законодавства про оподаткування складено акт №
536/23-1-259 03361632 від 17.07.2003 року.
Перевіркою встановлено, що позивач отримував дотацію з
бюджету на компенсування різниці між регульованим тарифом та
фактичною вартістю на послуги водопостачання. Податковою
інспекцією зроблено висновок, що дотації прирівнюються до
здійснення пільгового режиму продажу послуг, які не
оподатковуються ПДВ, а тому позивач має право на податковий кредит
в частині, пропорційній регульованому тарифу в фактичному тарифі,
у зв'язку з чим відповідачем зроблено перерахунок податкового
кредиту в бік його зменшення.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі
97632,00 грн., з яких 65088,00 грн. - основний платіж та 32544,00
грн. - штрафні санкції.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами
України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної)
вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і
нематеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих
(виконаних, наданих) таким платником податку.
Підпунктом 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону визначено, що
не є об'єктом оподаткування виплати заробітної плати, пенсій,
стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат
фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових
фондів у порядку, встановленому законом.
Згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли платник податку здійснює операції з
продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування
або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього
Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться
відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на
збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до
податкового кредиту не включаються.
У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або
придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а
частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка
сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або
придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів
(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (пп.
7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону).
Отже, зазначені виплати у вигляді дотацій підпадають під дію
норми пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і не є об'єктом оподаткування податком на
додану вартість. При застосуванні вказаної норми Закону джерелом
відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених
(нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та не
віднесених до податкового кредиту, з урахуванням пп. 7.4.3 п. 7.4
ст. 7 Закону, будуть валові витрати платника податку відповідно до
пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(334/94-ВР).
У такому випадку, згідно з приписами пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник податку має право на податковий кредит лише
у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними
товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації,
податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за
рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового
кредиту не включаються.
Таким чином, позивач має право на податковий кредит у зв'язку
з придбанням товарів (робіт, послуг) лише в частині, яка
відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт,
послуг) в оподатковуваних операціях, тобто у частині, пропорційній
затвердженому тарифу.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове
рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не
допустив порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду
від 15.06.2005 року у справі № А-6/60 прийнята з правильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав
правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції
не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування
рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства
"Iвано-Франківськводоекотехпром" залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року у справі № А-6/60- без змін.
Справу № А-6/60 повернути до Господарського суду
Iвано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.