ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Нечитайла О.М.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Меридіан Альфа"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.02.2005 р.
у справі № 5/256 господарського суду Закарпатської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан
Альфа"
до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
Закарпатської області
за участю Генеральної прокуратури України
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
25.08.2004 р. позов задоволено та визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI у м. Ужгороді від 19.07.2004 р. №
1554/23-4/32795007/12609 про визначення ТОВ "Меридіан Альфа"
податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість
в сумі 6319732,20 грн., в тому числі 3508336,00 грн. - основний
платіж та 2811396,20 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі
підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для
задоволення позову вмотивований тим, що позивач, як дочірнє
підприємство спільного українсько-канадського підприємства "Студія
Лева", відповідно до ст. 9 Закону України "Про іноземні
інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
, частини 2 ст.397 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
користується державними гарантіями захисту
іноземних інвестицій, встановленими законодавством, чинним на дату
реєстрації іноземної інвестиції, тобто на 24.09.1992 р., у зв'язку
з чим та з огляду на те, що Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
був прийнятий після зазначеної дати,
вимоги цього Закону щодо сплати податку на додану вартість з
оподатковуваних операцій на позивача не поширюються.
Суд першої інстанції також виходив з того, що операція з
продажу позивачем ТОВ "ЮЕЛ" цукру-піску в кількості 11747 тонн
вартістю 20968395,00 грн., включаючи ПДВ в сумі 3494732,50 грн.,
по якій позивачу було визначено контролюючим органом податкове
зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення,
була анульована в тому ж самому звітному податковому періоді, за
який донараховані податкові зобов'язання.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 р. рішення суду першої інстанції скасоване, а в позові
відмовлено з посиланням на те, що відповідно до пункту 3.1 ст. 3
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
ст.ст. 5, 7 Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
позивач був зобов'язаний оподаткувати операції з поставки товарів,
здійснені в січні-квітні 2004 року із загальним обсягом поставок в
сумі 20107839,00 грн., у зв'язку з чим донарахування позивачу суми
податкових зобов'язань згідно спірного податкового
повідомлення-рішення є правомірним.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови
нормам матеріального та процесуального права, зокрема підпункту
7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, частині 4 ст.35, ст.43, частині 2 ст.105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПI у м. Ужгороді
просить залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування
ТОВ "Меридіан Альфа" податкових зобов'язань з податку на додану
вартість за січень-квітень 2004 року в загальній сумі 3508336,00
грн. та для застосування до товариства штрафних санкцій в сумі
2811396,20 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення
слугувала та обставина, що позивач, здійснивши в зазначених
звітних податкових періодах оподатковувані операції з продажу
товарів із загальним обсягом продаж 20107829,00 грн., не
оподаткував ці операції.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України
"Про податок на додану вартість"в ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
редакції, чинній
станом на січень - квітень 2004 року, об'єктом оподаткування є
операції платників податку з продажу товарів / робіт, послуг /на
митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів
(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку / підпункт 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 цього
Закону /.
Згідно ст.1 Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або
інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених
підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів,
створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та
часу їх внесення, застосовується національний режим валютного
регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових
платежів), встановлений законами України для підприємств,
створених без участі іноземних інвестицій. Статтею 5 цього Закону
встановлено, що його дія поширюється на підприємства з іноземними
інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх
реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону
України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції"
( 2198-12 ) (2198-12)
, Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня
1993 року N 55-93 ( 55-93 ) (55-93)
"Про режим іноземного інвестування" та
Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного
інвестування" ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
.
Судові рішення про застосування до підприємств з іноземними
інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень
та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту
інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у
статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що
не суперечить цьому Закону / частина 2 ст.7 цього Закону в
редакції Закону України від 20.12.2001 р. № 2899-III ( 2899-14 ) (2899-14)
/.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних
правовідносин норми Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
та дійшов правомірного висновку про поширення на позивача вимог
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо
нарахування, утримання та перерахування до Державного бюджету
України сум податку за ставками, встановленими статтею 6 цього
Закону, при здійсненні операцій, які згідно статті 3 цього Закону,
є об'єктами оподаткування.
Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції щодо обсягу
продаж, з якого позивач повинен був визначити свої податкові
зобов'язання, зроблений без повного з'ясування обставин справи.
Так, позивач як на підставу позову посилався в тому числі й
на те, що додатковою угодою від 28.04.2004 р. до договору
купівлі-продажу від 27.04.2004 р. дія останнього припинена та
узгоджено повернення покупцем / ТОВ "ЮЕЛ" / продавцю / ТОВ
"Меридіан Альфа" / отриманого товару .
До справи судом залучені копії накладної від 28.04.2004 р. №
1/16 на повернення товару / цукру-піску в кількості 11747 тонн /
вартістю 20968395,00 грн., в тому числі ПДВ 3494732,50 грн. та
розрахунку № 1/16 коригування кількісних і вартісних показників до
податкової декларації від 27.04.2004 р. № 16, виданої ТОВ
"Меридіан Альфа" щодо продажу вказаного товару /а.а.с. 92,93,94/.
Цим доказам суд апеляційної інстанції не дав будь-якої
оцінки, що суперечить вимогам пункту 7 частини 2 ст.105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснено судовий розгляд
справи.
Відповідно до цього пункту у постанові апеляційної інстанції
мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною
інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи
інші докази, мотиви застосування законів та інших
нормативно-правових актів.
Згідно частини 4 ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд вживає
передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин
у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з
власної ініціативи.
Недотримання судом апеляційної інстанції вимог норм
процесуального права призвело до неповноти судового розгляду, тоді
як встановлення обставин щодо обсягу продаж, з якого підлягає
визначення суми податкових зобов'язань позивача, має істотне
значення для правильного вирішення спору.
Суд першої інстанції також порушив вимоги ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, оскільки
виходив з того, що податкові зобов'язання були визначені позивачу
лише з операції з продажу товару / цукру-піску/ ТОВ "ЮЕЛ", не
звернувши при цьому увагу на те, що згідно акту №
015/Д/3530-09/32794993 від 08.07.2004 р., копія якого міститься у
справі, контролюючим органом встановлено заниження позивачем
податкових зобов'язань за платежем з ПДВ за січень - квітень 2004
року / а.с. 26 /.
З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення судів
першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст.227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного та повного з'ясування обставин
справи та в залежності від встановленого і у відповідності із
чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Меридіан Альфа" задовольнити частково, скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005р.,
рішення господарського суду Закарпатської області від
25.08.2004р., справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Нечитайло О.М.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.