ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
07 червня 2007 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Панченко О.I.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду
Київської області від 30 липня 2004 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до Iрпінської міської ради, ОСОБА_2 про визнання
незаконною бездіяльності та рішень Iрпінської міської ради,
повернення земельної ділянки та усунення перешкод в її
користуванні, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та
зустрічним позовом Iрпінської міської ради до ОСОБА_1 про визнання
недійсним державного акту на право приватної власності на землю,
третя особа - ОСОБА_2, -
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги, рішенням Iрпінського
міського суду Київської області від 02 квітня 2004 року позов
ОСОБА_1 було задоволено частково, а позов Iрпінської міської ради
залишено без задоволення та визнано незаконним рішення виконавчого
комітету Iрпінської міської ради НОМЕР_1 від 27.11.2001 року в
частині вилучення із користування власників будинку АДРЕСА_1
частини земельної ділянки площею 400 кв.м. разом із існуючим
гаражем та виділення даної земельної ділянки в користування
ОСОБА_2. Вилучену земельну ділянку площею 400 кв.м. разом із
існуючим гаражем, розташовану біля будинку АДРЕСА_1, повернуто у
користування ОСОБА_1.
Також визнано незаконним рішення 16-сесії 24-го скликання
Iрпінської міської ради від 04.12.2003 року в частині відмови в
наданні ОСОБА_1. земельної ділянки площею 548 кв.м. для ведення
особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та зобов'язано
Iрпінську міську раду передати у власність позивачки вказану
земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано ОСОБА_2 знести (перенести) частину розпочатого
будівництвом будинку за адресою АДРЕСА_1, яка знаходиться на
належній ОСОБА_1. на праві власності земельній ділянці, на
відстань не менше 1-го метра від межі, яка розділяє земельні
ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в сторону земельної ділянки АДРЕСА_2.
Зобов'язано ОСОБА_2 відновити частково знесений забор до
стану, який існував до початку ним будівництва будинку.
В іншій частині позов ОСОБА_1. залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 30 липня
2004 року задоволено апеляційні скарги Iрпінської міської ради і
ОСОБА_2 та скасовано рішення суду першої інстанції в частині
задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Постановлено нове рішення,
яким у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено, а зустрічний позов
Iрпінської міської ради задоволено та визнано недійсним Державний
акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 04.07.2002
р., виданий на ім'я ОСОБА_1. В решті рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,
ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною
скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в
якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права, просила вказане судове рішення скасувати та залишити в силі
рішення Iрпінського міського суду Київської області від 02 квітня
2004 року.
У відкритті касаційного провадження заявнику необхідно
відмовити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України справа адміністративної
юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Предметом спору в даній справі є захист права користування
земельною ділянкою та захист права власності на земельну ділянку
ОСОБА_1. і ОСОБА_2, які на підставі рішень владного органу
використовують відповідні земельні ділянки. Позивачка звернулася
до суду для захисту права, що виникло на підставі відносин
власності, керуючись положеннями Цивільного процесуального кодексу
України (в редакції 1963 року) та Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Тобто між сторонами існує спір про право, який має
приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї
справи в порядку адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що всі заявлені позовні вимоги об'єктивно
тісно пов'язані між собою і відокремити позовні вимоги щодо
цивільно-правових відносин від вирішення публічно-правового спору
на даний час неможливо, а тому вони повинні вирішуватись разом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
завданням
адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів
фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під
визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна
справа), наведене у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
і
компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 Кодексу, на
цей спір не поширюється.
Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивачів не
стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, які зазначені як відповідачі.
Статтею 1 ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року),
який діяв на час розгляду справи, передбачено, що законодавство
про цивільне судочинство встановлює порядок розгляду справ по
спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та колгоспних
правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових
відносин і справ окремого провадження. Справи, що виникають з
адміністративно-правових відносин і справи окремого провадження
розглядаються за загальними правилами судочинства, крім окремих
винятків, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому пріоритет надається позовному провадженню, що
підтверджується змістом ч.7 ст. 248-6 ЦПК України (в редакції 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року), згідно якої суд, встановивши при розгляді
скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку
позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює
заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.
Крім того, із касаційної скарги та матеріалів справи
встановлено, що вимога про відновлення порушених прав
землекористувача, яка не пов'язана зі здійсненням публічної
функції відповідачем, у даній справі позивачем була заявлена у
формі позову, за правилами глав 29-32, 36 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року розгляд справи в судах не здійснювався, а тому
відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу
адміністративного судочинства України цю касаційну скаргу не
належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 214 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у
справі, якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядку
касаційного провадження.
Зважаючи на викладене, касаційне провадження у Вищому
адміністративному суді України відкритим бути не може, оскільки з
метою дотримання процесуальної форми щодо порядку оскарження
судових рішень справа підлягає передачі належному суду для
здійснення касаційного перегляду.
Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України
"Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду
цивільних справ" ( 697-16 ) (697-16)
від 22.02.2007 №697-V, апеляційним
судам при здійсненні відповідно до цього Закону функції касаційної
інстанції підсудні цивільні справи після їх перегляду в
апеляційному порядку. Зокрема, справи, апеляційний перегляд яких
був здійснений апеляційним судом Київської області підсудні
перегляду в касаційному порядку апеляційному суду
Дніпропетровської області.
З урахуванням наведеного та керуючись п.1 ч. 4 ст. 214 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, п.п.2 п.3 розділу VII Прикінцевих та
перехідних положень Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
, -
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської
області від 30 липня 2004 року;
2. Касаційну скаргу зі справою направити за належністю до
апеляційного суду Дніпропетровської області.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Суддя Вищого
адміністративного суду України О.I. Панченко