Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Леонтович К.Г.,

Харченко В.В.

при секретарі Замезі Ю.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду від 25 березня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1до Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2002 року позивач звернувся в суд з вимогами до Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області про стягнення грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ.

Зазначав, що при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ відповідач неправомірно сплатив грошову допомогу менше 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби. Вважав, що суб'єкт владних повноважень порушив право на належну грошову допомогу.

Рішенням Рівненського міського суду від 25 березня 2003 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2003 року, позов задоволено: стягнуто з Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області на користь позивача 1310,62 грн. заборгованості по сплаті вихідної допомоги та у державний бюджет державне мито на суму 51 грн.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області від 09 березня 2000 року №16 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Вислуга строку служби складала 25 років 00 місяців 12 днів.

При звільненні позивачу сплачено грошову допомогу в розмірі п'яти місячних посадових окладів - 1012,50 грн.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про те, що розмір грошової допомоги при звільненні позивача зі служби мав становити 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Право на грошову допомогу особам начальницького складу органів внутрішніх справ і порядок її виплати встановлений статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , згідно з якою особам, що мають право на пенсію за цим Законом, які звільняються зі служби виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

На відміну від Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , дія якого не поширюється на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не визначає розмір грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, а покладає вирішення цього питання на Кабінет Міністрів України.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) , в редакції, що була чинною на день звільнення позивача, було встановлено, що грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Загальний її розмір не повинен перевищувати п'яти місячних посадових окладів.

Грошова допомога позивачу була нарахована і виплачена у відповідності з вимогами статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) та пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) .

Посилання на Указ Президента України від 23 червня 2001 року №463 (463/2001) "Про скасування деяких положень пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" є необгрунтованими, оскільки в Указі зазначається, що положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України суперечать статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , статтям 5 і 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) . В даному випадку грошова допомога позивачу призначалася не за вказаними нормами права, а за статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , про яку в Указі Президента України не згадується.

Сплачуючи грошову допомогу в розмірі п'яти місячних посадових окладів суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції та відповідно до вимог чинного на той час законодавства, не порушуючи прав позивача.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 25 березня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2003 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області про стягнення коштів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.