ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 26.08.2004 р.
у справі № А-27/526-03
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1
до 1. Державної податкової інспекції у Московському районі
м. Харкова;
2. Державної податкової адміністрації у Харківській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від
11.05.2004 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 26.08.2004 р., у позові про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 від
31.10.2003 р. відмовлено.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 31.10.2003
р. та стягнення з відповідача 856,70 грн. судових витрат. Як на
підставу для скасування постанови апеляційного господарського суду
посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Дане порушення, на думку
позивача, полягало у тому, що суд не здійснив повної перевірки
викладених в апеляційні скарзі доводів позивача та обставин, які
їх підтверджують, що призвело до прийняття неправильної постанови.
Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не надано
правової оцінки доводам позивача щодо допущених податковим органом
порушень при здійсненні перевірки (складення акту неуповноваженою
особою, оформлення акту неналежним чином, без додавання
відповідних розрахунків (розшифровок) нарахування податкових
зобов'язань та обгрунтування до розрахунку податкового кредиту, з
порушенням вимог наказу ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 "Про
затвердження порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", в
акті не зазначені всі первинні документи, зафіксовані у
бухгалтерському та податковому обліку, використання податковою
інспекцією при перевірці не всіх податкових накладних, які
надавалися позивачем). У постанові суду не зазначені доводи, за
якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви
застосовування законів та інших нормативно-правових актів. Суд
апеляційної інстанції не надав оцінки діям суду першої інстанції
про відхилення результатів судово-бухгалтерської експертизи та
відмови у призначенні повторної експертизи, залишив поза увагою
надання податковою інспекцією у якості доказів ксерокопії
податкових накладних належним чином не завірених, порушенню судом
першої інстанції ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки останнім
були здійснені висновки на підставі аналізу дій сторін та
обставин, які мали місце у ході провадження у справі. Також
позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, зокрема п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки
вважає, що податкова інспекція безпідставно нарахувала штрафні
санкції виходячи із недоплати у розмірі 24790,37 грн., якої
зафіксовано актом перевірки не було.
Позивач про день, час та місце касаційного розгляду справи
повідомлявся шляхом надсилання повістки-повідомлення за адресою,
зазначеною ним у касаційній скарзі, однак повістка-повідомлення
повернута поштовим відділенням суду.
Відповідачі, належним чином повідомлені про день, час та
місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове
засідання не направили.
Суд касаційної інстанції не вбачає перешкод для касаційного
розгляду справи без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Спірне податкове повідомлення-рішення про визначення
позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 35231,88 грн., з них 22836,70 грн. основного платежу та
12395,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято за
наслідками перевірки, якою зафіксовано порушення позивачем вимог
п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке зумовило заниження податкових
зобов'язань з ПДВ у період з 01.09.2002 р. по 01.07.2003 р. у
розмірі 15015,04 грн. Також податковим органом виявлено порушення
позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке полягало у
включенні до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 7821,66 грн.,
які не підтверджені податковими накладними.
Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх
інстанцій надана правильна оцінка діям податкового органу щодо
визначення позивачеві спірної суми податкового зобов'язання з ПДВ,
і зроблені ними висновки узгоджуються з обставинами справи та
відповідають нормам матеріального права.
Вищевказані порушення вимог податкового законодавства,
виявлені у ході позапланової перевірки позивача, зафіксовані актом
перевірки НОМЕР_2 від 28.10.2005 р. і матеріалами справи не
спростовані.
На останньому аркуші акту перевірки є засвідчене позивачем
підтвердження, що первинні документи, використані при проведенні
перевірки, є достовірними, наданими у повному обсязі і додаткових
(інших) документів, що свідчать про підприємницьку діяльність за
період, що перевірявся, у позивача немає.
За таких обставин, суд касаційної інстанції відхиляє доводи
позивача, викладені у касаційні скарзі, щодо використання
податковою інспекцією при перевірці не всіх податкових накладних,
які надавалися позивачем.
Відповідальність платника податку у вигляді фінансових
санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму
податкового кредиту згідно із вимогами абз. 5 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
настає у разі, коли саме на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами (у даному
випадку податковими накладними).
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх
інстанцій вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій
при самостійному донарахуванні суми податкового зобов'язання
платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б"
підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, і погоджується з
належним чином обгрунтованими висновками судів про правильність
визначення такого розміру штрафних санкцій саме виходячи із суми
недоплати за кожний з податкових періодів (24790,37 грн.), а не із
донарахованої суми спірним податковим повідомленням-рішенням
(22836,70 грн.), яка визначалася з урахуванням того, що у січні та
березні 2003 року заниження податкових зобов'язань з ПДВ у
позивача не встановлено, навпаки встановлено факт необхідності
відшкодування ПДВ, відповідно 1321,02 грн. та 632,65 грн.
Відсутність у акті перевірки зазначених господарських
операцій, за якими позивач сформував спірний податковий кредит на
суму 7821,66 грн., у даному випадку не може розглядатися як
порушення податковим органом порядку оформлення акту перевірки.
При дослідженні питання формування податкового кредиту податкова
накладна розглядається як податковий документ, який засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг) і підтверджує
податковий кредит. За відсутності податкової накладної у
податкового органу при перевірці питання формування податкового
кредиту відсутні підстави для встановлення господарських операцій,
за якими позивач неправомірно його сформував.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального
права щодо відсутності у постанові доводів, за якими суд відхилив
ті чи інші посилання позивача в апеляційній скарзі, суд касаційної
інстанції не може розглядати як підставу для скасування постанови,
оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи. При
цьому враховує, що суди належно мотивували питання правомірності
дій відповідача щодо визначення сум податкового зобов'язання і
штрафних санкцій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського
суду Харківської області від 11.05.2004 р. та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2004 р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис К.В. Конюшко
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.I. Степашко
Згідно з оригіналом.
Суддя Н.Г. Пилипчук