Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметпром" на рішення господарського суду Луганської області від 17 травня 2005 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26 липня 2005 року, у справі №15/95 за позовом Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області до ТОВ "Укрметпром", про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2005 року Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області звернулося до суду із позовом до ТОВ "Укрметпром" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметпром" збитків в сумі 51376 грн., завданих відповідачем державі внаслідок порушення ним природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17 травня 2005 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26 липня 2005 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі ТОВ "Укрметпром" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами 08.12.2003 р. державними інспекторами Західної екологічної інспекції Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлений факт засмічення ТОВ "Укрметпром" земельної ділянки сільськогосподарського призначення, землі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Георгіївське" Мар'їнського району суглинком на площі 1,3 гектари внаслідок того, що з листопада по 08 грудня 2003 р. відповідачем проводилося самовільне зайняття земельної ділянки з метою демонтажу труб діаметром 400 мм нафтопроводу, який належить Лисичанському управлінню магістральних нафтопродуктів, без проекту відводу земельної ділянки під провадження земляних робіт та узгодження спеціально уповноважених органів та землевласників. При цьому були порушені земельні ресурси на площі 1,3 га і засмічені суглинком.

Даний факт порушення природоохоронного законодавства відповідачем підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 08.12.2003р., протоколом про порушення природоохоронного законодавства від 08.12.2003р. та постановою Мар'їнського районного відділу земельних ресурсів від 11.12.2003р. про притягнення бригадира ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.

Перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства на ТОВ "Укрметпром" проводилась в присутності бригадира по демонтажу труб нафтопроводу (виконавець підрядчика ТОВ "Укрметпром"), ОСОБА_1, який від підпису вищезазначеного акту відмовився.

Крім того, Дирекція філії "Георгіївський" ТОВ "Агрофірма "Агротіс" також підтверджує факт, що відповідачем наприкінці 2003 року - початку 2004 року самовільно були зайняті земельні ділянки у полях №2, №3, де була вирита траншея довжиною 1,3 км з метою вилучення труб нафтопроводу, що стало приводом звернення сільськогосподарського підприємства до Західної регіональної екологічної інспекції Донецької області; Мар'їнського РОВД та Мар'їнської РДА.

Відповідно до ст.168 Земельного кодексу України (2768-14) грунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару грунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару грунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" (1264-12) передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це.

В статті 55 цього закону зазначено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Крім того, ст.69 вищезазначеного закону зазначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

За таких обставин судами першої та апеляційної інстанцій зроблено вірний висновок про обгрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Укрметпром" відхилити, а рішення господарського суду Луганської області від 17 травня 2005 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.