ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.,
Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 липня
2006 року, у справі № 46/192-А за позовом Заступника Генерального
прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів
України до товариства з обмеженою відповідальністю
"Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" та Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України, про визнання
недійсним дозволу, зобов'язання вчинити певні дії та розірвання
договору, -
ВСТАНОВИЛА:
Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з
позовом в порядку адміністративного судочинства в інтересах
держави в особі Кабінету Міністрів України, в якому просив визнати
недійсним дозвіл на користування надрами № 2507, виданий Державним
комітетом природних ресурсів України 22.07.2004, зобов'язати
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування
надрами, виданого ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" та
розірвати угоду № 2507 від 22.07.2004, укладену між Державним
комітетом природних ресурсів України та ТОВ "Енерго-Сервісна
компанія "Еско-Північ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2006
року за зазначеною позовною заявою відкрито провадження у
адміністративній справі відповідно до правил Кодексу
адміністративного судочинства України.
Представник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ"
заявив суду письмове клопотання від 19.04.2006 про закриття
провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що за суб'єктним
складом та предметом спору, дану справу не належить розглядати в
порядку адміністративного судочинства. Заявник посилався на те, що
Кабінет Міністрів України не є юридичною особою і його права та
обов'язки не можуть бути захищені в порядку адміністративного
судочинства в межах заявленого позову; вказаний спір не є
публічно-правовим; Кабінет Міністрів України не відповідає поняттю
"позивач", а товариство з обмеженою відповідальністю
"Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" - поняттю "відповідач",
компетенція адміністративного суду не поширюється на заявлені
вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2006
року у задоволенні клопотання представника ТОВ "Енерго-Сервісна
компанія "Еско-Північ" відмовлено. Також цією ухвалою відмовлено у
задоволенні клопотання представника ТОВ "Енерго-Сервісна компанія
"Еско-Північ" про об'єднання у одне провадження справ № 46/192-А,
№ 46/193-А, № 46/194-А, оскільки позовні вимоги у зазначених
адміністративних справах стосуються різних спеціальних дозволів на
користування надрами, що видані ТОВ "Енерго-Сервісна компанія
"Еско-Північ", а також різних угод на користування надрами та
непов'язаних між собою ділянок. Даною ухвалою закінчено підготовче
провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24
липня 2006 року ухвала Господарського суду м.Києва від 19 квітня
2006 року скасована, провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі Заступник Генерального прокурора України
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та
направити справу до суду першої інстанції для продовження
розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з
наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі
спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 2507 від
22.07.04, виданого Державним комітетом природних ресурсів ТОВ
"Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" уклало з Державним
комітетом природних ресурсів України угоду № 2507 від 22.07.04, за
умовами якої господарюючий суб'єкт - ТОВ "Енерго-сервісна компанія
"Еско-Північ" мало здійснити дослідно-промислову розробку,
видобування, раціональне, комплексне використання та охорону надр
Ракитнянської площі, наданої в користування.
Згідно ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України
Компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її
проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу
реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі
делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу
укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у
випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом
чи процесом референдуму.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що
позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України про
визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами №
2507 від 22.07.04 та зобов'язання Міністерства охорони
навколишнього середовища анулювати вказаний дозвіл в силу статті
17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є адміністративним спором, на який
поширюється компетенція адміністративних судів.
Разом з тим, позовна вимога про розірвання договору №2507 від
22.07.04, укладеного між Державним комітетом природних ресурсів
України та ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" не є
публічно-правовим спором.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про закриття
справи, суд першої інстанції посилався на те, що угода №2507 від
22.07.04 є адміністративним договором, оскільки укладена між
суб'єктом владних повноважень та юридичною особою-суб'єктом
підприємницької діяльності, виходячи з компетенції органу
державної влади та на виконання владних повноважень, наданих
спеціальним законодавством.
Однак, згідно п.14 ч.1 ст.3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст
якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних
управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією
із сторін угоди.
Стаття 6 угоди № 2507 від 22.07.04 передбачає, що
підприємство з має право розпоряджатися корисними копалинами
(продукцією), видобутою на ділянці надр у процесі промислової
розробки корисних копалин, корисні копалини, видобуті
підприємством на ділянці надр і повернуті в надра для зберігання,
технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать
підприємству. Тобто предметом даної угоди є господарська
діяльність ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" з метою
отримання у власність продукції та отримання від цієї діяльності
прибутку.
Пункти 5.3, 5.4, 5.5 угоди № 2507 передбачають, що зупинення
дії дозволу не тягне за собою розірвання угоди, а при анулюванні
дії Спеціального дозволу надрокористувачу здійснюється
відшкодування збитків або інших витрат.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції про те, що угода № 2507 від 22.07.04
має ознаки не адміністративного, а господарського договору, тому
вимога про його розірвання належить до юрисдикції господарських
судів і має розглядатися за Господарським процесуальним кодексом
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч.3 ст.21 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не допускається
об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить
розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено
законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати
в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, провадження у даній справі було відкрито судом
першої інстанції з порушенням правил адміністративної юрисдикції,
і обгрунтовано закрито судом апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної
інстанції при розгляді справи допущені порушення норм
процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України
відхилити, а постанову Київського апеляційного господарського суду
від 24 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: