ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від
04 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької
області від 23 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату про
визнання недійсним рішення керівника про відмову в оформленні
подання на продовження терміну перебування на державній службі,
визнання незаконним наказу № 76 від 18.07.2005 року про звільнення
з роботи, його скасування, поновленні на роботі, стягненні
середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання
оформити подання на продовження терміну проходження державної
служби, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Запорізького
об'єднаного міського військового комісаріату про визнання
недійсним рішення керівника про відмову в оформленні подання на
продовження терміну перебування на державній службі, визнання
незаконним наказу № 76 від 18.07.2005 року про звільнення з
роботи, його скасування, поновленні на роботі, стягненні
середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання
оформити подання на продовження терміну проходження державної
служби.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04
квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 травня
2006 року постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04
квітня 2006 року залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями,
ОСОБА_1. звернулась до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування
судами норм матеріального і процесуального права, просить
скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове
рішення, яким задовольнити її позов.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Запорізький
об'єднаний міський військовий комісаріат зазначає, що постанова
Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2006 року та
ухвала апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2006
року винесені без порушень норм матеріального чи процесуального
права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду
обставин справи.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі
та застосування судами норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
за таких підстав.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
передбачено граничний вік перебування на державній
службі для жінок - 55 років. У разі необхідності керівник
державного органу за погодженням з Начальником Головного
управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може
продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як
на п'ять років.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 2020
від 26.12.2003 ( 2020-2003-п ) (2020-2003-п)
року "Про затвердження порядку
узгодження продовження терміну перебування на державній службі"
для продовження терміну перебування на державній службі державного
службовця, який досяг граничного віку перебування на державній
службі, встановленого статтею 23 Закону України "Про державну
службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
, керівник державного органу, в якому працює
державний службовець, звертається до Начальника Головдержслужби з
відповідним поданням. Зазначене подання погоджується з керівником
органу вищого рівня в порядку підпорядкування. Підставами для
подання є вагомий внесок державного службовця у діяльність
державного органу або його структурного підрозділу протягом
тривалого часу, але не менше одного року, його провідна роль або
участь у розробленні, впровадженні нормативно-правових актів,
підготовці і виконанні державних, регіональних та галузевих
програм, позитивні результати атестації та щорічної оцінки
виконання державним службовцем покладених на нього обов'язків і
завдань, а також нагородження державними нагородами, Почесною
грамотою або заохочувальними відзнаками Кабінету Міністрів
України, Нагрудним знаком "Державна служба України "За сумлінну
працю" або Почесною грамотою Головдержслужби, відомчими
заохочувальними відзнаками.
Судами встановлено, що ОСОБА_1. з 1995 року працювала в
Ленінському районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя на
посаді старшого помічника начальника фінансово-господарського
відділення і їй був присвоєний 13 ранг державного службовця. За
результатами атестації ОСОБА_1. відповідала займаній посаді.
02.07.2005 року ОСОБА_1. виповнилося 55 років. Наказом № 67 від
18.07.2005 року вона була звільнена з роботи у зв'язку з
досягненням граничного віку проходження державної служби і виходом
на пенсію. На момент звільнення мала стаж роботи державного
службовця 9 років 5 місяців. При цьому за підсумками щорічних
оцінок у 2002 і 2003 роках одержала оцінку "задовільно". I хоча
сумлінно ставилась до виконання своїх посадових обов'язків,
разом з тим, не зробила вагомого внеску у діяльність Запорізького
об'єднаного військового комісаріату, її роль у роботі не була
провідною, вона не приймала участі в розробці і впровадженні
нормативно-правових актів, у підготовці та виконанні державних,
регіональних і галузевих програм, не нагороджувалася урядовими
нагородами та відомчими заохоченнями.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з
висновками судів, які, відмовляючи в задоволенні позову, виходили
з того, що оформлення керівником державного органу подання щодо
продовження терміну перебування працівника на державній службі
є його правом, а не обов'язком, що керівник військового органу, в
якому працювала позивачка, не оформивши таке подання щодо
ОСОБА_1., діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог
чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального і
процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права, і підстави для їх зміни чи
скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04
квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області
від 23 травня 2006 року у справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко