ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Київської міської ради на рішення господарського суду м. Києва від
04.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 29.03.2005р. у справі за позовом Київської міської ради
до ОСОБА_1. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і
приведення її у придатний для використання стан, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа №К-11507/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Київська міська рада звернулася до суду з позовом про
зобов"язання суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
звільнити самовільно зайняту ділянку по АДРЕСА_1 площею 150 кв.м.
і привести її у придатний для використання стан.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.02.2005р.
задоволені позовні вимоги Київської міської ради.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2005р. апеляційна скарга Київської міської ради залишена
без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від
04.02.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями ,
Київська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у які просить скасувати
вищезазначені судові рішення в частині відстрочення виконання
рішення щодо звільнення земельної ділянки до 04.02.2006р.,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 9 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
розпорядження землями територіальної громади міста, передача
земельних ділянок комунальної власності власність громадян та
юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель
комунальної власності відноситься до повноважень Київської міської
ради. А згідно ст. 116 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
громадяни та юридичні особи набувають права власності та права
користування земельними ділянками із земель державної або
комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, значених
цим Кодексом.
В силу ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право
власності та право постійного користування на земельну ділянку або
право оренди земельної ділянки виникає після одержання її
власником або користувачем документа, що посвідчує право власності
чи право постійного користування земельною ділянкою, та його
державної реєстрації; після укладення договору оренди і його
державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення
її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або
договором, який реєструється відповідно до закону.
Як встановлено матеріалами справи, Київська міська рада
рішення про передачу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1,
площею 150 кв. м., в користування відповідачу, не приймала.
В актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства
Головного управління земельних ресурсів КМДА від 10.02.2004
№94/08, від 16.08.2004 ї 670/08 та відповідної вимоги від
10.02.2004 № 77/08 зазначено, що відповідач зазначеною земельною
ділянкою користується без належним чином кормлених документів,
самовільно. Зазначене підтверджено Висновком Головного управління
земельних ресурсів КМДА від 20.10.2004 №08-55/32784. Таким чином
відповідач, не набувши у встановленому земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
порядку права власності або права користування
земельною ділянкою площею 150 кв. м. розташованої по АДРЕСА_1, на
даний час безпідставно користується вказаною земельною ділянкою.
Відповідно в силу ст. 212 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
самовільно зайнята земельна ділянка підлягає
поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування
затрат понесених за час незаконного користування ними.
Зважаючи на вищевказане, суди дійшли до правильного
висновку, що позовні вимоги задоволено правомірно. I оскільки
позов задоволено, понесені по справі господарські витрати
відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладені на Відповідача правомірно.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, приймаючи рішення,
має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що
оскаржувані судові рішення законні і обгрунтовані, порушень
норм матеріального чи процесуального права судами при
розгляді цього спору допущено не було.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без
задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від
04.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 29.03.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді :